Читати книгу - "Амулет стихій , Анна Стоун"

Розпустивши волосся, Лера почала розплутувати ковтуни. Андрій одразу ж вирушив до холодильника. Нелегка ця справа — тягнути на собі приятеля, страшенно хотілося пити. Вмившись, Лера вирішила повернутися до своєї спальні.

— Лер… ти…

Лера обернулася.

Андрій лише махнув рукою. Зітхнувши, Лера піднялася сходами. Вона заснула майже відразу, як її голова торкнулася подушки.

* * *

Прокинулася дівчинка від свого голосу. Очі були мокрі, мабуть, уві сні вона плакала. Лера сіла на ліжку, намагаючись згадати, що їй наснилося. У пам'яті з'явилася остання картинка перед пробудженням: порожнеча, величезна печера, очі дракона.

«Він загинув! — просвистіло в її свідомості. — Він не послухався шкільних правил!»

За цим настала темрява. Тепер Лера розуміла, чому вона плакала. Швидко одягнувшись, дівчинка спустилася вниз. Ці слова вона вже читала у якійсь книзі, після чого щоразу хотілося її спалити.

Андрій сидів у вітальні та грав у настільну гру зі Стасом та Єгором. Лера полегшено видихнула, сівши на сходинку.

Кілька місяців тому вона ще думала, яке нудне та не цікаве життя. А зараз? Вони ледь не загинути через нав'язливу ідею однокласника.

«Все не так страшно. Натомість Андрій зможе дізнатися про батька!» — піднявшись на ноги, Лера поспішила до їдальні на сніданок.