Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"

Розділ 61: Любов сильніша за смерть

 

Емір прийшов на могилу Евсун, тримаючи в руках білі троянди. З сльозами на очах він опустився на коліна і поклав квіти на холодний камінь.

— Якби ж ти жила, я б залишив  тебе, — прошепотів він, відчуваючи глибокий біль у серці. — Це було б моїм єдиним бажанням, кохана. Я б зробив усе, щоб ти була щаслива.

Тим часом Евсун, відчайдушно намагаючись втекти з лікарні, пробиралася коридорами, намагаючись не привертати уваги. Вона вже була майже на виході, коли раптово зустріла головного лікаря, що виявився людиною Явуза. Він зупинив її, і в цю мить Явуз наздогнав її.

— Я ж тобі казав, — прокричав він, схопивши її за руку, — я прикінчу  його!

Евсун відчула, як страх охоплює її, і кинулася до нього з благанням.

— Явузе, прошу, не роби цього! Я зроблю все, що ти хочеш! Пробач!

Але Явуз, не зважаючи на її слова, відвіз її до божевільні, де вона не могла йому заважати. Її серце билося від відчаю, коли вона, закривши очі, кликала на допомогу.

— Еміре, прошу, допоможи, Еміре!

Але її голос затих, коли їй вкололи ліки, і вона заснула, не знаючи, що чекає її далі.

Тим часом Явуз повернувся до Туреччини, сповнений рішучості покінчити з Еміром. Емір, стоячи на пристані і згадуючи щасливі моменти з Евсун, раптово помітив Явуза.

— Еміре, — проголосив Явуз, намагаючись зберегти спокій.

Але Емір, наповнений гнівом, не стримався. Вся його лють, вся ненависть вилилися в один потужний удар, коли він кинувся на Явуза, схопивши його за горло.

— Я вбʼю  тебе! — кричав Емір, його голос трясся від люті. — Як ти міг так вчинити з Евсун? Хіба людина здатна на таке? Через тебе вона померла!

Емір не відпускав, поки Явуз не впав на землю, більше не дихаючи. Відчуваючи, як вага зникла з його плечей, Емір скинув тіло в лісі. Він покарав вбивцю, але з горем усвідомлював, що Явуз був останнім, хто бачив Евсун живою.

Тепер йому потрібно було з’ясувати правду про те, що сталося з Евсун .

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍