Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тесей відповів не відразу. Айза уявила, як він мружиться і супить брови у нерозумінні.
– Про що це ти?
– Про гільдію, звісно. Їм це не сподобається, повір. Ритуал може замінити надто велику кількість дорогих, потрібних артефактів. Ти залишиш гільдію без прибутку, а таке не пробачають.
О, про це Айза знала, як ніхто. І свого часу на цьому обпеклася. До Тесея, попри всю образу, що вже починала, наче змія, згортатися у грудях, вона відчувала якесь співчуття. Принаймні тут він був щирий – справді намагався створити ритуал, що може щось змінити на краще.
– Поки що з проблемами не стикався, – трохи різкіше, ніж раніше, відізвався Тесей. – Та і яка різниця на статки гільдії – це новий крок у некромантії. І подумай про кількість людей, яким це може допомогти. Ми могли би… – Тесей затнувся на мить і продовжив, а після цього вражено замовкла вже сама Айза. – Ми могли би встановлювати ці пентаграми в селах, на закинутих капищах – отримати грант від корони… Я відчуваю, що нарешті створив щось корисне. Щось, що може допомогти.
– Корисне не для всіх. Але ти дій, як знаєш, та я тебе попередив, – Айза відчувала незадоволення у цьому голосі, але придушене і ледь помітне.
– Звісно… Ти надовго тут?
– Всього на кілька днів, – голос відмахнувся і став дещо метушливим. – Але, вибач, зараз мушу бігти. Тільки оселився в готелі, хочу трохи відпочити з потяга… Давай ввечері зустрінемося, в “Гусаку”? Чув, це найкраще місце у цій глушині.
Кулаки Айзи знову затремтіли від магії на слові “глушина”, тож вона ледь не пропустила ще дещо важливе.
– Не можу сьогодні – маю патрулювання, – сказав Тесей, і Айза почала відступати від кута. Зрештою, вона зовсім не хотіла, аби її зловили на прослуховуванні. Руки вже починало тягнути від ваги ящика, і вона сподівалася, що Тесей якомога швидше закінчить. – Можливо, завтра?
Останню фразу вона вловила вже самим краєм вуха.
– Ох, ти ж тепер у нас звичайний найманець. Ну гаразд, тоді завтра. Не запізнюйся.
Всього за кілька митей вони обоє вийшли із-за кута – з чітким наміром розійтися кожен у свій бік. Тесей вже поглядом почав шукати Айзу у натовпі людей, що чомусь ніяк не зменшувався, як наче це був якийсь ярмарок.
А ось сама Айза прикипіла поглядом до тесеєвого супутника – Аглая. Вона встигла зловити обриси його лиця всього на мить, а потім він повернувся спиною і неспішно пішов вперед. Ось тільки Айзі вистачило і цього – вона відступила на крок назад і примружила очі.
Аглая вона вже знала.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пастка для некромантки, Агата Задорожна», після закриття браузера.