Читати книгу - "Втрачене серце духа, Олександра Метафор"

— Та тут… — я опустила очі, щоб не бачити маминої реакції і не почати сміятися по другому колу. — Не важливо. То що на вечерю?

— Ягня у власному соку з грушевим пюре.

Чергова модна штука від мами, але зараз навіть її дивовижні кулінарні смаки не могли затьмарити мій настрій. Я потягнулася до келиха червоного вина й на мить завмерла, усміхнувшись своїм спогадам.

Я навіть почула агресивне нявкання — настільки реалістично в моїй голові проносилися події. Жук і моя мама… Сміху-то! Я знову потягнулася до келиха. Тільки-но мої губи торкнулися скла, як нявкання перетворилося на гарчання, і моя прекрасна чорна кішка налетіла на мене, розбивши келих і його вміст вщент.

— Агнеса-Артемідо, твоя кішка скажена! — скинулася мама.

— Боюся, місис Ремі-Г’юм, проблема не в цьому, — встряг Мортімер, миттю підлетівши до плями, що утворилася на килимі.

По підлозі вже розходилися чорні візерунки, що формували ритуальні символи. Із шипінням у килимі пропалювалася дірка.

— Мене намагалися отруїти, — майже мертвим голосом сповістила я, спіймавши занепокоєний погляд Кая.