Читати книгу - "Скривавлена зоря, Axolotl"

— І заради цього ти довірив їй свій захист? — Локі кивнув у її бік.

Астрід завмерла.

Ця "вона", про яку говорили… це ж була вона.

Але що вона робила тут?

— Їй судилося стати моїм світлом у темряві, — сказав Бальдр, і його очі зустрілися з її.

Астрід задихнулася.

Тут, у цьому спогаді, вони вже знали одне одного.

— Це неправильно, — голос Локі був низьким і холодним. — Ти втручаєшся у те, що не повинен змінювати.

Бальдр не відводив погляду від Астрід.

— Я готовий заплатити за це ціну.

Світ затремтів.

Руїни пам’яті почали осипатися, і Астрід відчула, як її знову засмоктує у реальність.

 

Вона знову була там — у нескінченному морі світла, перед Бальдром.

Її груди важко підіймалися, а серце билося надто швидко.

— Ти… пам’ятаєш мене? — прошепотіла вона.

Бальдр кивнув, його голос був тихим, але впевненим.

— Я завжди пам’ятав.

Астрід розгублено глянула на Торлейва.

— Але це неможливо…

— І все ж це правда, — сказав Бальдр.

Він знову простягнув руку.

— Дозволь мені повернути твої спогади.

Астрід зробила крок назад.

В її голові вирувало тисячі питань, але було одне, що лунало голосніше за всі.

"Що я втратила?"

І чи була вона готова дізнатися відповідь?

Астрід відчувала, як її пальці тремтять, а подих стає уривчастим.

Світло навколо тьмяніло, ніби сама реальність затримала дихання.

Бальдр стояв перед нею, його рука залишалася простягнутою, але він не квапив її.

— Чому я нічого не пам’ятаю? — прошепотіла вона.

— Бо ти не повинна була пам’ятати, — голос Бальдра був м’яким, але в ньому бриніло щось давнє, щось, що здавалося гострішим за лезо.

Астрід повільно похитала головою.

— Це ти… стер мою пам’ять?

Бальдр спохмурнів, відвівши погляд.

— Ні. Це зробив не я.

Торлейв, який досі спостерігав мовчки, нарешті заговорив:

— А хто тоді?

Бальдр мовчав.

Тиша між ними загустіла, наповнилася напругою, поки, нарешті, він не сказав:

— Локі.

Астрід відчула, як у грудях спалахнув гнів.

— Локі?

Вона не могла в це повірити.

— Але… навіщо?

— Бо я віддав тобі щось, чого ти не мала отримати, — голос Бальдра звучав важко. — А він забрав у тебе спогади, щоб уберегти від долі, яку ти не обирала.

Астрід зблідла.

— Він… хотів мене захистити?

— Ні, — Бальдр зробив крок ближче, і його очі зустрілися з її. — Він хотів уберегти себе.

Її подих перехопило.

— Що ти маєш на увазі?

Бальдр нахилив голову, уважно дивлячись на неї.

— Локі зробив це не заради тебе. Він зробив це, бо знав, що якщо ти пам’ятатимеш, ти ніколи не вибачиш його.

Астрід не могла повірити почутому.

Її руки тремтіли.

— Що він зробив?

Бальдр не відводив погляду.

— Те, що змінило долю всіх нас.

Світ навколо затремтів, ніби сам час зупинився на межі розколу.

Астрід раптом зрозуміла, що попереду на неї чекає не просто правда.

Чекає щось, що здатне зламати все, у що вона вірила.

Але чи була вона готова дізнатися, ким була раніше?

І чи була вона готова зустріти Локі після цього?