Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
–О! То ми вже на полі бою? Тепер, схоже мій хід?– він посміхнувся.
Ельга відгородила себе і друзів від Вищих гострими крижаними кілками.
–Що це? Чого він хоче?
–Відійдіть від мене.– наказала Ельга.–Зараз!
Найджел чітко бачив, що з нею щось відбувається. По той бік її щита Містифікатор єхидно посміхався. Ельга похитнулася і втрималася за один із кілків. Ельгорт судорожно тягнувся до сестри, але вона зупинила його жестом.
–Ну ж бо, Ельго. Скільки ти будеш заперечувати темряву в собі?– запитав Містифікатор.
Ельга раптом зігнулася, ніби її вразив біль, опустившись на одне коліно. Вона торкнулась кінчиками пальців трави під ногами і ту миттю вкрив морозний візерунок.
–Не пручайся пітьмі. – шепнув Містифікатор, трохи поморщивши ніс. –Вона неминуча.
Ельга сіла навпочіпки, торкаючись долонями льоду під ногами, вона заплющила очі від болю.
–Віддайся їй.– продовжував хлопець.– Вона жила в тобі від народження, а ти, дурна, придушувала її. Дивись же, як вона накриє тебе з головою!
Якусь мить Ельга не змінювала пози, потім стіна з кілків зникла. Ельга повільно встала і підійшла до Містифікатора, повернувшись до друзів. Очі її були чорними й колючими. Вдалині виразно почувся рик Айларіана, якого Ельга чарами приховала у лісі, доки все не закінчиться.
–Так вже краще. – відповів Містифікатор. – Зроби послугу, дорогенька. – він нахилився до неї і прошепотів: – Убий їх.
У руці Ельги матеріалізувався гострий крижаний кілок, що сяяв на сонці. Вона рішуче відкинула руку, готуючись жбурнути його в когось, широко замахуючись, як при подачі бейсбольного м'яча. Джим вийшов попереду, розводячи руки вбік. Найджел побачив тонкий прозорий серпанок, який, наче бульбашка, вкриває всіх, хто стояв за ним від удару ззовні.
Ельга змахнула вільною рукою, і Джим відлетів до дерева, вдарившись головою. Він упав на землю непритомний, його щит зник, тепер друзі лишились повністю вразливі. Найджел нервово ковтнув, дивлячись на розгнівану Ельгу. Прогриміло, на сірому небі сяйнула блискавка, Калерія нервувала і тому збиралася гроза. Містифікатор перевів погляд на неї й жестом зупинив Ельгу.
–Одного зрозуміти не можу... – наблизившись до Калерії, сказав хлопець.– Ти на вигляд божа кульбаба, тобі зовсім не підходить твоя магія.
–Гроза терпляча.– відповіла Калерія, крізь зуби.– Як і я. Блискавка здатна вразити будь–кого, але тільки мені вирішувати, коли і куди саме їй варто вдарити.
–Ти ба! – розреготався Містифікатор, плеснувши в долоні. – То ти мені погрожуєш?
–Відпусти її! – наказав Пітер.
–Вона – наша сім'я! – додала Калерія.
–Та, я й не тримаю! – розвів руки він.– Ось, тільки дайте відповідь на запитання, чому вона так хоче вбити вас двох?
–Вбити нас? – запитала Калерія.– Що за нісенітниця?!
–Я тільки допоміг їй відкинути сумніви. Те, що вона має намір зробити – її найтемніші наміри щодо вас. Я просто підштовхну її в темряву.
–Навіщо тобі це? – запитав Ельгорт.
–Тільки тому, що ми єдині, хто простягне їй руку в безодні, поки ви дивитиметеся, як вона тоне в темряві. А нам потрібні маги такої сили, як у неї. Бачте, такі, як Ельга насправді…–він провів кінчиком пальця по бездоганній вилиці Ельги.– Безцінні.
Найджел перевів погляд на Ельгу, яка продовжувала перебувати в трансі, вона тримала руку в повітрі, збираючись метнути в друзів крижаний спис. Містифікатор фамільярно обійняв її, як старого друга, і шепнув щось на вухо. Ельга знову почала рухатись, Найджел усвідомлював, що їхня смерть зовсім близько. Стиснувши руку Есме, він закрив очі.
–Перенеси нас.– благала Селія, дивлячись на Нору.
–І кинути її одну?! – здивувався Ельгорт.
–Ми не залишимо Ельгу.– погодилася Калерія.
–Перенеси мене і Г'ю.– не вгамовувалася Селія.
–Вона – наш друг.– розлютилася Есме, дивлячись на Селію.– Припини вередувати!
–Вона – ваш друг.–не погодився Г'ю.–Ми просто попутники.
–До того ж, цей ваш друг має намір нас прикінчити. Я на це не підписувалася! – шипіла Селія.
–Припиніть сваритися. – вникла Джилана. – Джим зібрав нас усіх, щоб повалити вищих і нарешті жити вільно. Варто одному з нас потрапити в біду, як ми всі здаємося і робимо ноги?
–Ну, і де наш Джим тепер? – кивнувши на лежачого ниць хлопця, запитав Г'ю. – Вона вб'є і нас, і його, а до кого не дотягнуться її кістляві рученята – доб'є Містифікатор.
–Не час боятися.– спробував напоумити їх Хельс.– Ми маємо бути сильними...
–Куди вас привела відсутність страху? – розлютився Г'ю. – Ви втратили сили і дитину. Не гнівайтеся, але я волів би втратити життя або пам'ять, але не дозволив би забрати моє безцінне чадо.
–Як ти смієш...– зашипіла Хельґа.
–Мовчати.– холодно наказала Ельга, її голос був тихим, але владним, він прокотився всією галявиною, змусивши кожного замовкнути.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.