Читати книгу - "Скоґландія"

131
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 62 63 64 ... 112
Перейти на сторінку:
* * *

— Отже, тепер ти зрозуміла, навіщо вони тебе сюди привезли, — сказала Малена. Вона лише кількома словами перемовилась пошепки з Йоасом і відразу сіла поруч з Ярвен на купу рибальських сітей.

Йоас сперся на стіну навпроти них.

Ярвен кивнула головою й стиха промовила:

— Я мала робити все так, немовби я — це ти. Щоб народ повірив: принцеса й віце-король у всьому одностайні. Щоб віце-королю було легше провести свій закон, спрямований проти півночі.

— Схоже на це, — промовила Малена. — Схоже на це.

— Але чому? — не могла зрозуміти Ярвен. — Чому так важливо, щоб закон підтримала й принцеса?

Малена перевела погляд на Йоаса й промовила:

— Розкажи їй усю цю історію. Хоч животи в нас і бурчать, але чекати однаково ще довгенько, поки добре стемніє й можна буде вийти з повітки. Чом би їй не знати про все?

— Про все? — перепитав Йоас.

Ярвен завважила, як Малена зиркнула на нього і як Йоас у відповідь майже непомітно кивнув головою.

— Гаразд, — мовив він і поволі поповз спиною по стіні вниз, поки й сів на землю.

— Чи знаєш ти щось про бунтарів? А про терористичний акт біля парламентської будівлі чула?

Ярвен кивнула головою.

— Ну, добре, — повів далі Йоас. — Вони є вже давно. Тільки не влаштовували терактів, принаймні на початку, й не кидали бомб. Навіть не мали зброї. Спершу вони збиралися лише провадити переговори. З королем. Про однакові права для півночі. Вони, щоб ти знала, все ж таки ще трохи вірили в те, що південь такий же справедливий і добрий, яким вважав себе сам і яким завше намагався виставити себе перед ними.

— Їхній рух щодалі набирав сили, — промовила Малена. — Навколо них гуртувалося чимдалі більше північних скоґландців. А ти ж, мабуть, знаєш, хто були їхні ватажки.

Ярвен похитала головою й перепитала:

— Їхні ватажки?

— Двоє чоловіків і одна жінка, — відповів Йоас. — Вони знали одне одного змалечку, разом ходили до школи на півдні. Лірон, Нагіра й Норлін.

Ярвен вражено звела на хлопця очі й проказала:

— Норлін? Який тепер отой закон, спрямований проти півночі, сам… — Вона помітила, як Малена з Йоасом швидко перезирнулися.

— Невже ти й досі не здогадалася, що Норлін — виходець з Північної Скогландії? — здивувалась Малена. — Не здогадалася тільки через те, що він, отой хитрий лис, перефарбував свого чуба в білий? А щоб приховати карі очі, носить блакитні лінзи? Невже ти не помітила, що він нижчий на зріст, ніж решта його оточення? Невже ти не чула його вимови, яка й досі, й досі ще його виказує, хоч він щодня працює над нею з одним із найкращих наших акторів?

— Ні, — буркнула Ярвен. — Хоча… — Тепер їй багато чого ставало зрозумілішим.

— Ті троє, як ти вже чула, були такі друзі — просто нерозлийвода, — провадив Йоас. — Ладні були вмерти одне за одного, принаймні самі в це вірили. У кожному разі Норлін і Нагіра. Вони були навіть заручені.

— Нагіра? — спитала Ярвен.

«Щоб Нагіра зрозуміла…» — сказав тоді Лірон. А Йоас завершив його думку: «…що дечого ще можна домогтися й без терору».

Йоас кивнув головою.

— Але чому? — здивувалась Ярвен. — Чому Норлін тепер — віце-король, а Нагіра… по другий бік?

— Нагіра — ватажок бунтарів, — пояснив Йоас. — А Норлін — лише віце-король. — Він звів на Ярвен такий самий допитливий погляд, яким доти дивилася Малена. — Король тоді був ще дуже молодий і мав сестру-близнючку. Обоє дуже любили одне одного. Але принцеса, його сестра… Ну, мабуть, її послали не до тієї школи! Одне слово, хтось, певно, зробив щось не так. — Він засміявсь, і Ярвен довелося зачекати.

— Вона підтримувала бунтарів від самого початку, — повів далі Йоас. — Вона мала романтичну натуру, казав Лірон, захоплювалась бунтарями, їхньою стійкістю, тим, що вони боролися за добру справу. Вона хотіла, щоб королівський двір задовольнив їхні вимоги.

— А хіба твій батько цього не хотів? — спитала Ярвен.

Малена хитнула головою й відповіла:

— Тоді ще ні.

— Принцеса зійшлася з бунтарями, — сказав Йоас і спинив погляд на Ярвен. — А далі ти сама все знаєш.

Ярвен похитала головою й мовила:

— Ні.

Та помалу в неї почав

1 ... 62 63 64 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скоґландія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Скоґландія"