Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"

Розділ 63: Перші удари

Коли хижак відчуває загрозу — він не тікає. Він атакує першим.

 

Усе почалось із дрібниць. Зник файл зі справи, над якою працював Денис. Потім — несподівана відмова суду дати санкцію на обшук, попри беззаперечні докази. Але найбільше здивував дзвінок з керівництва:

 

— Денисе, зупинись. Ці люди недоторканні.

 

— Недоторканні? Перед ким? — спокійно, майже з усмішкою, спитав він. — Перед Богом чи перед законом?

 

— Перед усіма, хто хоче залишитись живим.

 

Максим теж це помітив: хтось “зламав” один з його закритих серверів. Ніхто не взяв гроші, ніхто не стер дані — просто залишили повідомлення:

 

> "Ти знаєш занадто багато. Подумай про маму."

 

 

 

— Вони б’ють по слабкому, — сказав Максим. — Тонко. Без слідів. Як профі.

 

Денис зібрав команду, яку сам же і створив: лише перевірені люди. Вони домовились перейти в напівпідпілля, мінімізувати цифрові сліди і контакти. Але навіть цього було замало.

 

Ввечері, коли Денис повертався додому, його зустріли. Троє. Без слів. Один удар — в живіт. Другий — по плечу. І вже третій не дійшов — Денис вистрелив.

 

Один нападник впав. Інші втекли.

 

— Вони думають, я боюсь. Але я просто ще не починав, — сказав Денис, стиснувши зуби.

Наступного ранку “Рада” знову зібралась. Вони були вражені — але не налякані.

 

— Цей слідчий надто впертий.

 

— Отже, треба діяти жорсткіше. Він не розуміє, з ким грає.

 

А Денис уже розумів. І в нього було одне правило:

 

> "Хочеш залишитись людиною — не здавайся. Навіть якщо проти тебе вся система."

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍