Читати книгу - "Жахослов"

зухвала самовпевненість, що весь вечір не покидала його обличчя, миттєво зникла. На ньому промайнув сумнів, потім страх. Сьюзен бачила це. Кожен із глядачів це бачив.

Флік ступив кілька непевних кроків, потім знову завмер. І не лише завмер – здригнувся і застиг, як стовп, наче хтось різко і сильно смикнув його за ниточки.

Сьюзен невідривно дивилась на нього.

І тоді крізь його біле обличчя стали пробиватися тоненькі червоні цівки, а затим товстіші, мов черв’яки. Червоні черв’яки. У світлі прожекторів вони рвалися крізь шкіру назовні.

Флік закричав.

І то не були черв’яки – то була кров. Але як же вона зміїлася товстими струменями, заливаючи його обличчя! Вона сочилася з десятка різних місць, знаходячи тріщинки в гримі і своїм напором перетворюючи їх на криваві борозни. Його біле обличчя відлущувалося, а під ним була лише одна суцільна кров.

Клоун затулив обличчя руками, ніби намагаючись прикрити свою ганьбу. Наче намагався зупинити кров, заштовхати назад під шкіру. Наче… що? Намагаючись здерти саму шкіру, аби лише тільки покласти всьому цьому край, зупинити це, припинити це.

І, все не зводячи з нього очей, Сьюзен відчула, як усе це відбувається всередині неї. Вона знала, що керує цим. Таким був її дар. І якби вона тільки відвернулася, з клоуном усе було б гаразд, він би не помер. Але вона не могла відвернутися. І не зробила цього. Можливість відвернутися лежала за межами її дару – адже дар має свої межі, та вона й не хотіла відвертатися. Її лоб пульсував болем, але то був приємний біль – біль настільки сильний, і вона керувала ним. Сьюзен наосліп намацала сестрину долоню, але Конні не відповіла на її дотик.

– Допоможіть мені! – скрикнув Флік, дуже пронизливо, і це була остання логічна фраза, яку він промовив. Де ж тепер твоя пиха, ти, білолиций вилупку? Задирака. Шахрай. Він смикнувся вперед. Його тіло хитнулося до публіки. Він випростав перед собою руку і тицьнув пальцем туди, де сиділа Сьюзен.

І, мабуть, це зусилля виявилося для нього заважким, адже цієї миті він упав. Обличчям у землю – і це вже само по собі було милосердя.

Звичайно ж, навколо залунали крики, і деякі люди почали пробиватися до виходу. Але більшість, подібно до Сьюзен, сиділи й дивилися, мов заворожені.

Вона обернулася до Конні. Її очі палали злим вогнем, обличчя почервоніло, і Сьюзен здалося, що вона розлючена.

– Пробач, – шепотіла вона. – Пробач. Пробач.

– Не розповідай мамі про це, – сказала Конні. – Нікому не розповідай.

А там, на арені, малий Флік непорушно дивився на батька, і його власне біле обличчя безвольно застигло в комічному подиві, досі зберігаючи гордість, досі чекаючи по-справжньому карколомного виступу.

ІІІ

Кількома роками пізніше Сьюзен поїхала відвідати Конні в університеті. Конні першою в родині вступила в університет, і мама була дуже горда. Сьюзен сиділа на стільці, закиданому брудним ганчір’ям, а Конні сиділа на ліжку і курила самокрутки. Частина брудних ганчірок належали хлопцеві Конні, із чого Сьюзен дійшла висновку, що її сестра займалася сексом – і тому тепер здавалася бентежно дорослою і ще більш далекою, ніж будь-коли.

Вони розмовляли про речі, яких ніколи не обговорювали раніше, і для Сьюзен стало відкриттям, як тяжко переживала Конні розлучення батьків, і за шкільних часів, і в цілому за життя. Конні казала, що має певні проблеми. Деякі з них були глибокі. Сьюзен пишалася тим, що її сестра захотіла настільки довіритися їй.

Тож Сьюзен вирішила теж довіритися сестрі та сказала, що досі не має спокою через ці історії в цирку: смерті клоунів і все, що з ними пов’язано.

Конні відповіла, що гадки не має, про що вона.

– Не будь смішною, Сьюзі, – сказала вона. – Ти не якась особлива, і нічого про себе так думати. О Боже! – Вона закурила ще одну цигарку. – Я не те мала на увазі. Не плач. Чому ти завжди так робиш? Чому завжди змушуєш мене казати погані речі? Що з тобою не так?

IV

Конні завжди скаржилася на головні болі. Це був домашній жарт в їхній родині, коли Конні бувала в поганому настрої. «Стережіться, у Конні сьогодні хвора голова!» Може, саме тому Конні так сильно затягнула зі зверненням до лікаря. На той час, як у неї діагностували рак мозку, було вже запізно.

Сьюзен кілька разів відвідувала Конні в лікарні. Їй не до душі було з’являтися там занадто часто, вона не хотіла втомлювати чи дратувати сестру. Вона бачила, що щоразу, як вона сиділа поряд з її ліжком, Конні щосили намагається бути доброю, підтримувати будь-яку розмову, стримувати гнів – Конні не любила молодшу сестру, вона лише бажала, аби Сьюзен забралася під три чорти і дала їй спокій. Чи, може, це був біль. Це мав бути біль.

Під час останньої зустрічі (жодна з них не знала, що ця зустріч буде останньою, хоч Конні мала такі підозри) Конні здалася трохи добрішою, ніж зазвичай. Вона навіть спробувала всміхнутися, коли ввійшла Сьюзен, спитала, як у неї справи, спитала про Ґреґа і як ведеться на роботі.

– О, не турбуйся про мене! – сказала Сьюзен. – Це про тебе треба піклуватися!

– Я хочу, щоб ти зробила мені велику ласку, – сказала Конні. – Треба, щоб ти наглянула за Рут після моєї смерті.

– О, зрозуміло. Так, звичайно.

– Я не кажу, що ти маєш удочерити її чи ще щось. Тобто, це може бути тимчасовий прихисток, доки для Рут не знайдеться чогось кращого.

– Ні, ні. Я впевнена, Ґреґ не буде проти. Тобто, я його спитаю. Так. Він не заперечуватиме.

– Рут – обдарована дитина, Сьюзі.

– Не сумніваюся.

– Рут – обдарована дитина.

Сьюзен спитала про Марка – вона знала, що між ними давно немає романтичних стосунків, та все ж він був батьком, може, він теж зацікавиться, може, захоче… Конні відповіла, що Марк тут узагалі ні до чого, до біса Марка, Маркові взагалі начхати, живі вони з Рут чи мертві.

– Я впевнена, – сказала Сьюзен, – у цьому разі ми будемо щасливі наглянути за Рут, доки ти не одужаєш.

Деякий час сестри більше нічого не говорили, просто сиділи поряд мовчки. Якоїсь миті Конні заплющила очі, і Сьюзен подумала, що вона заснула і можна вислизнути з палати, не турбуючи її. Вона засовалася на сидінні, навіть потяглася за пальтом, за сумочкою – аж тут Конні знов розплющила очі.

– Тобі треба поспати, – нарешті промовила Сьюзен. – Я тобі тут