Читати книгу - "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
І Валера взяв її й впустив. Що за? Припала вухом до дверей, вслухаючись до їх розмови. Щосекунди поривалася то бігти до себе, до вже вигадувала виправдання, але Уляна так і не покидала кімнати. Ох, як же вони мене дратують… Це Тім зробив цю мікстуру, а вона вже явно приписала собі його заслуги. Ще може там в лікарі записалася…
– Каріме, Каріме ти тут? – забігла до свого помічничка, що якраз малював…козу. Хто б міг тільки подумати…
– Щось сталося? – повернувся він до мене, дивуючись.
– Там Валера з Тімом повернулися й першому явно зле. Від одного погляду на нього й самій недобре. Думаю, аби ми не перестаралися, – зобразила переляк, хоча просто хотіла, аби Карім порушив тамтешню ідилію.
А помічничку двічі повторювати й не було потрібно – вже побіг перевіряти чи все з Валерою добре.
“Зустрінемося о восьмій на парковці?” – досить вчасно прийшло нове повідомлення.
“Добре” – таки варто було трішки розвіятися, а Тім завжди був для цього чудовим варіантом.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець», після закриття браузера.
