Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

– Розділ 24 –

Наступного дня я збираюся зателефонувати мамі і повідомити про весілля. Я трохи хвилююся щодо того, як мої батьки сприймуть цю новину, адже я ніколи і нічого не розповідала їм про Влада. Батьки взагалі не в курсі про його існування. А тут одразу новина про наше весілля.

– Привіт матусю.

– Як твої справи донечко? Давно ти нам не дзвонила.

– У мене все чудово. Мамо, я хотіла тобі дещо повідомити. Річ у тім, що я познайомилася з чудовим чоловіком. Його звуть Влад, ми зустрічаємося і в нас серйозні стосунки. Влад зробив мені пропозицію, і я хочу познайомити вас із ним, тож приїжджайте до нас, коли матимете таку нагоду, – вимовляю на одному диханні.

У слухавці запанувала тиша.

– Мамо, ти чула, що я сказала?

– Так, донечко, я все чула, просто це так несподівано, що ти зустрічаєшся і вже заміж збираєшся. І як давно ви разом, чому нам із батьком нічого не розповідала раніше?

– Тому що ви влаштували б допит, а я ще не була впевнена, що в нас усе серйозно.

– А тепер значить впевнена?

– Так, адже ми збираємося одружитися.

– А скільки часу ви знайомі, а Лано? Ще недавно ти зустрічалася з тим дурнем Денисом, а зараз уже новий хлопець. Скільки ж ви знайомі, щоб ось так швидко заміж за нього виходити?

– Матусю, ми досить знайомі, щоб я була впевнена в цій людині на сто відсотків. Я розумію твоє обурення щодо того, що ми з ним недовго зустрічаємося, та й ви з татом його ніколи не бачили. Але я запевняю тебе, що Влад дуже гідний чоловік і я думаю, що він неодмінно вам сподобається.

– Гаразд, я поговорю з твоїм батьком, і ми постараємося приїхати якомога раніше.

– Ось і чудово. Ми з нетерпінням будемо чекати на вас.

Ми ще довго розмовляємо з мамою по телефону. Обговорюємо Влада, вона завалює мене запитаннями про нього. Скільки йому років, ким працює, чи був одружений. Я розповідаю їй про Даню. Мама дуже здивована, що я вибрала чоловіка з дитиною, і хвилюється, чи зможу я порозумітися з хлопчиком, але я запевняю маму, що в нас із Данею чудові стосунки, ми ладнаємо й узагалі, можна сказати, завдяки Данечці ми зійшлися з Владом.

Думаю, всі батьки хвилюються за своїх дітей, тому і хочуть дізнатися про обранців своїх дітей якомога більше подробиць.

Про свою вагітність я волію поки що не говорити. Мама в шоці від того, що я виходжу заміж за людину, яку вона в очі не бачила. Тому я вирішую не хвилювати її ще більше.

Ми закінчуємо нашу розмову, але через три години мама телефонує мені знову і повідомляє, що вони взяли квитки і приїдуть вже завтра, і що тато дуже хоче познайомитися з майбутнім зятем.

Я не приховую радості і подумки вже уявляю, як пройде знайомство коханого чоловіка з моїми батьками.

 

***

Увечері після бурхливого сексу, ми лежимо в ліжку і цілуємося.

– Завтра приїжджають мої батьки, – я притискаюся підборіддям до грудей Влада і дивлюся йому в очі.

– Не можу дочекатися, коли, нарешті, познайомлюся з ними, – він цілує мене в ніс.

– Та невже? – сміюся.

– Уяви собі, – Влад раптом стає серйозним. – Я справді хочу познайомитися з твоїми батьками і пояснити їм, що маю серйозні наміри щодо їхньої доньки, щоб вони не переймалися. Не хвилюйся, приймемо їх як належить, створимо всі умови. Червоніти за мене точно не доведеться.

– Ти серйозно? Я й не сумнівалася в тобі ніколи. І в твоєму вмінні створювати комфорт і затишок. І вже точно червоніти за тебе не збираюся.

Я перевертаюся на спину, а Влад гладить долонею мій живіт.

– Як твоє самопочуття?

– Усе добре, тільки ще нудить уранці.

– Учора ввечері, коли я вкладав спати Данечку, то ще раз обговорив із ним появу в нашій сім'ї його братика, або сестрички. Я не хочу, щоб він почувався непотрібною або зайвою дитиною. Здається, він усе зрозумів і вже не ображається.

– Може мені варто було поговорити з ним?

– Данька все зрозумів і прийняв те, що скоро нас стане на одну людину більше. Але якщо ти хочеш, то я не можу тобі заборонити.

– Данечка мені не чужий і його добробут для мене на першому місці. Він ще маленький і може не розуміти того, що твоя любов до нього, це на все життя. І ніякими іншими дітьми це не змінити.

– Як же я кохаю тебе, – Влад дивиться на мене з такою ніжністю, що моя шкіра починає вкриватися мурахами.

– А я тебе.

– Після загибелі Марти, я вже й не розраховував на особисте щастя, а доля вирішила інакше і подарувала мені зустріч із тобою. Знаєш... мені іноді здається, що все в цьому житті відбувається не випадково. Адже ми з Данею того дня взагалі не збиралися в парк, та прогулянка вийшла спонтанна. І коли я думаю про те, що міг не зустріти того дня тебе, відразу стає так страшно. Адже ми могли розминутися в цьому житті.

– Усе, чому судилося статися, обов'язково збудеться. І ми все одно познайомилися б із тобою, нехай не в парку, а в іншому місці.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍