Читати книгу - "Сни Морфея , Tалі Птах"

— Та зачекайте ще, — сказав один з диспетчерів, — ще не вечір.

Лорі пожав плечима і увійшов у палату друга. Моро прийшов до тями, але ще спав. Лікар торкнувся його чола, від чого інженер несподівано відкрив очі. 

Моро усвідомив що вже ранок другого дня і підлетів з ліжка. 

— Де діти? — криком спитав Моро і почав підводитись.

— Все минуло. Ліра на операції, їй прямо зараз роблять пересадку серця, — заспокоїв того Деванс і почав знімати з чоловіка дроти.

— А Рей? — збентежано спитав Алекс.

— Мартин привіз якусь камеру, вони розробили її за твоїми кресленнями. Вона поглинула ауру Рея і він далекий від переходу.

Моро видих.

— Невже все закінчилось.

— Не знаю, чи закінчилось, чи почалось. Але сьогодні всі відпочивають. У мене після обіду два пілігрима на операцію. Йду і я перепочину, і за роботу.

До обіду всі відпочивали. Моро не зволікаючи відправив розробникам і секретарю премію. Мартин сором'язливо подякував.

— Заради вас старались, неборе, — сказав гуцул, — Я вам тут привіз одяг, гігієну вашу. Вам не личить запах лікарні. Тільки бритву не приніс, не пропускають. 

Моро посміхнувся.

— Наостанок, Мартин, — гукнув інженер, — Збери Лірин амулет у моєму кабінеті і привези мені його. 

— Та, неборе, після обіду вже буде готово. Ми ще одну камеру збираємо, — повідомив секретар і театрально віддав шану. 

Моро поїв і переодягся. Після операції він не відчував ніякого дискомфорту, але пов’язка йому заважала. Самопочуття, як і настрій, було чудовим. Першим ділом інженер зайшов до Рея. Його перевезли у більшу палату, де стояла експериментальна камера. 

— Як справи? — запитав чоловік у диспетчерів.

Пара молодих спеціалістів підскочили з місця. Юнак обійняв чоловіка, а дівчина посміхнулась.

— Справа не в вас, — сказала вона і підняла руки, ніби вибачаючись за свою стриманість, — Але я теж рада вас бачити.

— Ми думали, вам кінець, — сказав парубок.

— Все добре, ви мене так легко не позбудетесь. Що у вас тут?

— Апарат працює чудово, чому ви раніше не дали свої креслення? — спитала дівчина і сіла за стіл біля камери.

Алекс підійшов до неї і через вікно побачив там сплячого сина. Сентиментальна поклавши на віконце руку, чоловік посміхнувся.

“Я так боявся тебе втратити, що ледь не помер сам,” — подумав він.

— Тому що невідомо як ця камера вплине на подальше життя пілігрима, я думав помістити туди іншого пілігрима, щоб провести операцію, — пояснив чоловік.

— Для Ліри Моро роблять таку саму камеру, — одізвався юнак.

— А ви куди імпортуєте ауру? — поцікавився чоловік оглядаючи камеру.

У відповідь була тиша. Моро не одразу звернув на неї увагу, а коли усвідомив, що вона значить, різко повернув голову. 

— Тільки не кажіть мені… — Алекс не закінчив, по очах підлеглих було видно все, що вони хотіли сказати, — О ні!

Моро зателефонував Мартину.

— Негайно піднімай бригаду, яка збирала камеру! Я ж ясно дав наказ доробити апарат! Де відвод для зібраної аури? Бовдури! 

— Неборе, я вже їду до вас з амулетом Ліри, зараз в’яжу вас з Наною, по поверненню все перевірю.

А що Нана? Нема часу базікати, Моро роздав накази що робити, а сам вже був ледь не на межі з серцевим нападом. Інженер шукав в телефоні необхідні файли, давав на них доступ різним відділам і групам.

— Ми не інженери, що не так з камерою? — запитала дівчина так тихо і обережно, ніби Моро ще спав. Він стояв спиною до пари і напружено щось шукав в телефоні. — Аура ж у хлопчика збирається, він не піде у похід ближчим часом.

Нарешті Моро повернувся і знову комусь зателефонував. Поки йшли гудки він швидко відповів:

— Павутиння над школою до певного віку пригнічує, а далі  збирає частку аури, яку ми потім використовуємо у різній атрибутиці. Якщо її не використовувати, вона ускладнить переходи і життя в цілому пілігрима. Уяви, що буде, якщо ви так багато аури зібралу у одного пілігрима і нікуди її не імпортували. Тепер, щоб Рея не спалила аура, прийдеться йому там лежати, поки ми її кудись не дінемо. Але не тільки йому погрожує така смерть, всім присутнім пілігримам  у радіусі кількох кілометрів. Нагадати, хто лежить у цій лікарні і хто знаходиться у радіусі цих самих кількох кілометрів?

— Пілігрими, — прошепотіла дівчина, даючи самій собі відповіді.

— В лікарні переважно діти з чотирьох до восьми років… — додав юнак і пара переглянулась. 

Моро зв'язався з мером.

— Мельник, здається нам прийдеться евакуювати всіх пілігримів з території школи, — сказав інженер.

— Якого біса? Як ти собі це уявляєш? — незадоволено спитав мер.

— Мої горобці збудували вибухівку повільної дії, — інженер швидко пояснив що до чого, — Якщо мої люди встигнуть до вечора зібрати агрегад для відкачування і експлуатації аури, ніхто не постраждає. Але за дві години готуйтесь до евакуації.