Читати книгу - "Людина без властивостей. Том III"

бік столу над краєм строкатого тареля зі здоровою рослинною їжею бовваніла невеличка дружинина голівка, і Клариса спробувала якомога діловитіше — власне, не менш по-діловому, ніж це робив сам Майнґаст, — доповнити його пояснення.

 — Я маю щось зробити, аби розвіяти те враження; воно, каже Майнґаст, виявилося для мене надто глибоким, — промовила вона й додала вже власну думку: — А крім того, це, певна річ, — не просто випадковість, що той чоловік сховався в кущі саме під моїм вікном!

 — Дурниці! — відмахнувся Вальтер від її слів, як сонна людина від мухи. — Вікно ж бо й моє!

 — Ну, тоді під нашим вікном! — виправилася Клариса, тоненько розтягнувши вуста в усмішці, і з цього її ущипливого зауваження важко було збагнути, що воно виражає — іронію чи гіркоту. — Ми привернули його увагу. А хочеш, я скажу тобі, як можна назвати те, що він там… робив? Той чоловік крав статеву насолоду!

Від цих слів Вальтерові стрельнуло в голову. Голова в нього була напхом напхана минулим, а коли в нього вклинилося сучасне, переконливої різниці між тим і тим не лишилося. Стояли в його голові ще кущі, які змикались у світлу листяну масу, і крізь усю її товщу тяглися велосипедні доріжки. Сміливість тривалих поїздок і прогулянок була ще така жива, ніби навідала його сьогодні-таки вранці. Знов маяли дівочі сукні, які в ті роки вперше зухвало оголили щиколотки на ногах і показали, як у новому спортивному русі піниться біла облямівка нижніх спідниць. Коли Вальтер гадав тоді, що в них із Кларисою «багато чого не так, як має бути», то цю оцінку слід назвати, мабуть, вельми скромною, бо, якщо казати відверто, на тих велосипедних прогулянках навесні того року, коли вони заручилися, доходило до всього, до чого може дійти, й після чого юна дівчина все ж таки лишається незайманою. «Як на порядну дівчину, то це майже неймовірно», — подумав Вальтер, захоплено віддаючись спогадам. Клариса називала це «брати на себе Майнґастові гріхи»; на той час метр ще мав інше прізвище й саме виїхав за кордон. «Тепер не бути чуттєвим — боягузтво, тому що він був чуттєвий!» Так це пояснила Клариса й додала: «Але ж ми прагнемо чуттєвости духовної!» Щоправда, Вальтера інколи турбувало те, що все це було все ж таки надто тісно пов’язано зі щойно зниклим Майнґастом, хоча Клариса відповідала: «Хто прагне чогось великого, як, наприклад, ми в мистецтві, той не має права турбуватися чим-небудь іншим». І Вальтер пригадав, як затято вони знищували минуле, повторюючи його в новому дусі, і з якою радістю відкривали чарівну здатність виправдувати недозволенні плотські втіхи тим, що доля судила їм надособисте призначення. По суті, у хтивості Клариса виявляла в той час не менше завзяття, ніж згодом у відмові на його домагання, зізнався собі Вальтер, і якась перекірлива думка, порушивши на мить логічний зв’язок, шепнула йому, що перса в неї й досі такі самі тугі, як тоді. Це бачили всі, навіть крізь одяг. Майнґаст навіть цієї хвилини відверто дивився на її перса; можливо, він не здогадувався про це й сам. «Її перса німі!» — подумки продекламував Вальтер так багатозначно, ніби це було видіння чи поетичний рядок; і водночас крізь товщу почуттів майже так само багатозначно в нього проникла реальність.

 — Усе ж таки скажіть, Кларисо, про що ви думаєте! — почув він, як Майнґаст, ніби лікар або вчитель, підбадьорив Кларису; повернувшись на батьківщину, той іноді чомусь переходив знову на «ви».

Вальтер завважив також, що Клариса звела на Майнґаста запитливий погляд.

 — Ви розповідали мені про якогось Моосбруґера, він нібито тесля…

Клариса мовчки дивилася на метра.

 — А хто ще був також тесля? Спаситель! Хіба ви про це не сказали?! Ви ж бо навіть розповідали мені, що з цього приводу написали листа якомусь впливовому чоловікові?

 — Та облиште! — благально кинув Вальтер. У нього паморочилося в голові. Та щойно він з обуренням вигукнув ці слова, як відразу збагнув, що й про той лист досі нічого не чув, і він, знесилюючись, спитав: — А що то за лист?

Йому ніхто не відповів. Майнґаст пустив його запитання повз вухо й сказав:

 — Це — одна з найсучасніших ідей. Ми не годні визволити себе самі, в цьому немає жодних сумнівів; ми називаємо це демократією, але це — просто політичне визначення того душевного стану, коли «можна так, а можна й інак». Ми — доба виборчого бюлетеня. Адже ми вже щороку визначаємо свій сексуальний ідеал, королеву краси, за допомогою виборчого бюлетеня, а те, що своїм духовним ідеалом ми зробили позитивні знання, означає не що інше, як тицьнути цей виборчий бюлетень в руку так званим фактам, щоб вони проголосували замість нас. Наш час далекий від філософії і боягузливий; він не має мужности вирішити, що — цінне й що — ні, а демократія, якщо висловлюватись дуже коротко, означає: роби, що робиться! До речі, це — одне з найганебніших зачарованих кіл в усій історії нашої раси.

Пророк сердито розколов горіха, полущив і тепер запихав до рота зерня. Ніхто його не зрозумів. Він урвав мову, щоб зосередитись на повільних жувальних рухах своїх щелеп; у цих рухах брав участь і трохи задертий кінчик носа, тоді як решта обличчя лишалася аскетично застиглою; однак очі його були прикуті до Кларисиних грудей. Мимоволі й двоє інших чоловіків перевели свої погляди з обличчя метра туди, куди непритомно дивився він. Клариса відчула, як усередині в неї щось засмоктало, так ніби ці шестеро очей, якщо вони витріщатимуться отак на неї й далі, витягнуть з неї її саму. Але метр, зробивши зусилля, проковтнув решки горіха й узявся повчати далі:

 — Клариса з’ясувала, що християнська леґенда подає Спасителя як теслю. Але це не зовсім так — лише його названого батька. І вже зовсім не тримається купи, звичайно, висновок, що його Клариса намагається зробити потім: буцімто злочинець, який привернув її увагу, випадково виявився теслею. З погляду інтелектуального це не витримує жодної критики. З погляду моралі — легковажно. Але з її боку це — мужність, що правда, то правда! — Він зробив паузу, даючи слову «мужність», яке пролунало в нього чітко й твердо, справити враження. Потому знову спокійно повів далі: — Оце недавнечко Клариса, як і всі ми, побачила тут психопата-ексгібіціоніста. Вона це переоцінює, в наш час сексуальні питання взагалі страшенно переоцінюють. Але