Читати книгу - "Без зобов'язань, Аріна Вільде"

Я повертаю голову до пляшки на столі. Дивно, що вона не впала на підлогу під час нашого бурхливого чи то примирення, чи чогось іншого…

- Я не пила, - знизую плечима, - збиралася, але не пила.

- Від тебе перегаром несе, як від підзабірного алкаша. На столі пляшка і дві чарки, - кривиться він і я заливаюсь фарбою сорому. Я кілька разів за день зуби чистила, але, схоже, не допомогло.

- Це було вчора, сьогодні я весь день спала, - зізнаюся.

- З ким учора, Авроро? Хто був у твоїй квартирі? Хлопець із клубу? - тисне на мене, засипаючи питаннями.

- Я була одна, задоволений? Хлопець із клубу залишився у клубі! Ти не відповів на моє запитання: навіщо прийшов? І що це за звинувачення у мій бік? - Я зістрибую зі столу, піднімаю з підлоги свої трусики.

- Мені не сподобалася твоя поведінка. Надалі, будь ласка, стеж за тим, що робиш. І щоб жодних пацанів поряд не бачив.

- Нас нічого не пов'язує, Даміре, - вирішую пограти на його нервах.

Чесно кажучи, не очікувала, що він стежить за моїми соцмережами. Та що там, я навіть не думала, що все ще цікава йому. Запостила фото та відео зі вчорашньої вечірки імпульсивно, але якби знала, що Дамір після цього примчить до мене, зробила б це набагато раніше.

- Невже це ревнощі в тобі зіграли? Несподівано, маю сказати. Але ти маєш врахувати, що розриваючи між нами всі зв'язки, автоматично робиш мене відкритою для будь-яких інших стосунків.

Я прямую у ванну кімнату, але Дамір хапає мене за руку, коли я проходжу повз нього, смикає на себе, змушуючи зупинитися.

- Не грай зі мною, кошеня, - вимовляє з натиском. - Я обіцяв твоєму батькові подбати про тебе і я виконаю свою обіцянку.

- Трахаючи мене на кухонному столі або відганяючи від мене всіх хлопців? – із викликом питаю я.

- Це доти, доки ти не зустрінеш гідного хлопця. В тебе є запасні ключі від квартири? - Швидко змінює тему.

- Є, - кажу, не розуміючи, до чого він хилить.

- Добре, я тоді заберу ті, що біля входу стоять, - Дамір відпускає мене і йде до коридору. Я слідом підлаштовуюсь під його швидкий крок.

– Я не збираюся давати тобі ключі від своєї квартири.

- А я й не питаю, - він хапає з полиці ключі, ховає їх у кишеню. - Зачини двері і лягай спати. Батькам про відрахування не говорила?

- Ні, - махаю головою.

- Добре. І не кажи. Твоя проблема у процесі вирішення. На добраніч, кошеня, - він схиляється до моїх губ, дарує короткий поцілунок. - І пам'ятай, ніяких хлопців поряд, - клацає мене по носі і йде, залишаючи в повному здивуванні.

Я так і не зрозуміла, навіщо він приходив і чи означав наш секс і вся ця сцена з власними замашками, що ми знову разом. Але тепер мені трохи краще. Адже Даміру я точно небайдужа, він сам себе видав.