Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

Так із заплющеними очима він просидів досить довго, доки не почув чийсь голосно нюхаючий ніс.

Чорний звір вистежив його! Тепер йому кінець!

Олег широко розплющив очі, але, на своє щастя, не побачив чорного звіра. Точніше, звір перед ним усе ж таки стояв, але чорним він був від сили на чверть. У близькості, що порушувала особистий простір, Олегом милувалася руда лисиця.

Тварина теж постраждала від катаклізму, що нахлинув. Лисячі вуса з лівого боку обгоріли дощенту.

Олег хотів відлякати тварину, але, розглянувши очі лисиці, передумав. Болотно-зеленого кольору, вони нагадали йому його зеленооке Сердечко.  

- Не їж мене поки що, я ще живий, - попросив лисицю Олег. - Почекай трохи.

Олег знав, що тварини не можуть посміхатися, але готовий був заприсягтися, що паща цієї лисиці розтягнулася в теплій усмішці.

Лисиця підійшла ближче. Не однією своєю "усмішкою" та очима насторожувала вона, а й своєю довжиною. Особливо довгим у неї був хвіст, що на самому кінчику мав фіолетове хутро замість білого.

Олег спробував погладити її холку, але лисиця ухилилася від його руки. Він спробував дати тварині понюхати свою руку і повільно простягнув обпалену долоню лисиці.

За сьогоднішній день Олег мав відучитися дивуватися чому-небудь, але зараз він не міг приховати свого захвату. Лисиця прийняла його жест і коротко лизнула долоню кілька разів.

Пухирі й дрібні рани на долоні Олега зникали слідом за рухом лисячого язика. Навіть його рука й лікоть перестали нити від багатьох місяців фанатичного письма.

- Це ти зробила? - запитав лисицю Олег.

Лисиця повернула голову набік і продовжила вивчати вподобаного їй чоловіка.

Олег стиснув пальці в кулак і побачив, як вени на його передпліччі розбухали й виривалися зі шкіри. Він відчував силу, яка може вичавлювати воду з каменю. Це вже була не його рука.   

Поки Олег у приголомшенні розглядав свої роздуті м'язи, Лисиця наблизилася до його голови з іншого боку й непомітно для нього лизнула його у скроню.

https://postimg.cc/4K9j5zgf