Читати книгу - "Тріумвірат. Дитя вогню, Яна Паувел"

На якусь мить вона забула як тут опинилася. Але побачивши своє обличчя, таке схоже на обличчя батька, Влада все згадала і знову відчула гарячий клубок люті всередині.

Їй потрібно було відволіктись. Можливо поговорити з кимось. Здається, дядько Вел заходив, коли вона уже засинала. Влада чула його голос, але не могла прокинутись. Можливо, їм вдасться зараз поговорити.

З такими думками, вона вийшла з ванни і тихо, щоб не розбудити Сашу підійшла до вхідних дверей кімнати.

На мить вона завмерла. Саша все ще спав напівсидячи, але його обличчя здавалося надто блідим. Його очі хаотично рухалися під повіками, а на чолі і шиї хлопця виступили бісеринки поту.

Влада одразу ж відпустила дверну ручку і миттю підійшла до друга. Обережно, щоб не розбудити, вона торкнулася долонею його чола.

Саша здригнувся, і його повіки затремтіли. Влада одразу ж прибрала долоню і чомусь заховала її за спину.

— Що ти робиш? — сонно запитав він, глянувши на неї з-під вій.

— Просто здалося, що у тебе жар…

Саша тяжко зітхнув і знову заплющив очі.

— Я просто стомився, — ледь чутно пробурмотів він.

Влада чекала, що він ще щось скаже, або хоча б запитає, чому вона не спить. Але хлопець мовчав, і через мить вона зрозуміла, що він знову спить. Щоправда, цього разу його сон здавався спокійнішим.

Наостанок, Влада поправила ковдру так, щоб краще вкрити хлопця, після чого таки покинула кімнату.