Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

XXIV

Глава 24. Сміх, вино і приховані почуття 

 

— Ситуація дуже напружена, — Трейсі сидить навпроти мене і підпирає руками голову. — Але ти ж все ж таки допомогла йому, а не кинула помирати.

— Я сказала, що це заради Остіна, але я просто не хотіла бачити ще одне мертве тіло. 

— А що сказав Адам? 

— Нічого, — відводжу погляд. — Від самого будинку, і до лікарні, він мовчав й навіть не дивився на мене… А далі я просто втекла з лікарні до бару. 

— Це погано. — Робить ковток коктейлю через трубочку. — Що думаєш робити далі? 

— Конкретно сьогодні я хочу відпочити і випити з десяток таких коктейлів. 

Я вперше у цьому барі, але тут дуже гарно. Та й алкогольні коктейлі смачні. 

— Хто я така, щоб відмовляти тебе від цієї ідеї? — Здіймає руку в повітря і просить повторити нам коктейлі. — Почнемо! 

Дістає телефон і робить фотографію. 

— Навіщо? 

— Як навіщо? — Показує мені фотографію. — На пам'ять! Коли ти зникла я зрозуміла, що в нас з тобою лише три фотографії нормальні. Хочу більш спогадів з моєю прекрасною Келі. 

— І чому в мене така ідеальна подруга? 

— Бо я ідеальна, — усміхається.

— Навіть не уявляю, як зможу ділити тебе з твоїм майбутнім чоловіком.

— Я не вийду заміж, поки не буду впевнена в тому, що він той, хто зруйнує заради мене весь світ! 

— За це і вип'ємо, — цокаємося.

Мені не вистачало посиденьок з Трейсі. Давно ми цього не робили. 

Випивши ще по три коктейлі ми пішли танцювати. На танцполі було не багато людей, тож ми спокійно могли рухатися. Забувши про все, я просто віддалася ритму музики, поки в один момент не відчула на талії чиїсь руки. 

— Ти хто? — Відходжу і розумію, що це якийсь незнайомий мені чувак.

— Ти так гарно танцювала, от я і вирішив..

— Відійти від мене! — Шукаю очима Трейсі, але не бачу. 

— Та чого ти, я ж просто хотів познайомитися..

— У мене є хлопець! — Хочу відійти, але чоловік виставляє руку і зупиняє мене. — Що таке? 

— Один танець. 

— Ти не чув мене? В мене є хлопець! — Промовляю гучніше. 

— Кому ти брешеш?! Я бачив, як ти танцювала! Точно шукала собі спонсора! Я для тебе недостатньо привабливий? 

— Саме так. Тепер відійти від мене! — Хочу обійти, але він хапає мене за руку. 

— Тупа повія! 

Стискаю кулаки, замахуюсь і б’ю його в ніс. Рука починає боліти. 

— Я ж просила відійти, — тримається за ніс. 

— Якого хріна?! 

Намагаюся піти, але відчуваю біль у потилиці. Він схопив мене за волосся.

— Відпусти! 

— Тепер ти точно підеш зі мною, повія! 

— Відпустив їй..

— А ти хто така?

— Даю тобі три секунди! — Навіть не думає відпускати мене.

Роблю крок назад до нього і різким рухом голови б’ю його ще раз в ніс. Цей козел відпускає мене і я відходжу від нього. 

— Ти як? — Трейсі оглядає мене. 

— Нормально, а ти? 

— Теж. 

— Сучка.. — В нього йде кров. — Викликайте поліцію, я цього так не залишу! 

— Точно, викликайте! — Підтримує Трейсі. — Записи з камер відеоспостереження покажуть, хто винний! 

Я першою вдарила. Але там буде видно, що він не давав мені пройти. 

— Я засуджу вас, тупі повії! 

— Бажаю успіхів, мудило! 

Я стояла мовчки. Довкола нас зібралися люди і спостерігали за цим шоу. І чому я завжди потрапляю в такі ситуації? 

 

♡♡♡

 

В результаті нас трьох забрали у відділок для з'ясування обставин. 

— Це був самозахист! Я йому сказала, що не хочу танцювати, але він..

— Не було такого! Я підійшов, а вона відразу вдарила мене! — Стискаю кулаки. 

— Ти тупий? — Трейсі. — У клубі є десяток свідків, вони розкажуть, як все було! 

— Міс Вокер, краще не висловлюватися так. 

— Чому ви з нею такі ввічливі? Вона лише якась повія! 

— Я тобі твій язик зараз відружу, якщо ще раз скажеш, що моя подруга повія! — Стримуюсь, щоб не вдарити його. 

— Вона погрожує мені! Я тут жертва! 

Поліцейський важко зітхає і мовчки продовжує дивитися на монітор свого комп'ютера. 

— Міс Вокер, вибачте, що так довго. — До нас підходить чоловік в діловому костюмі. — Вітаю, я адвокат Трейсі Вокер.

— Та Келі, — каже дівчина йому. 

— Та Келі Шерідан. — Підтверджує він і дістає свою візитівку, що віддає поліцейському. — Мої клієнтки — жертви. Наскільки я знаю вони захищалися від п'яного чоловіка. 

— Так, все вірно. — Поліцейський підводиться. 

— Що? Це я тут жертва!! 

— Чи можуть бути мої клієнтки вільними? — Адвокат ігнорує цього придурка. 

— Так, тільки нехай підпишуть протокол. 

Нам віддали два папірці і ми поставили свої підписи, після того, як це дозволив зробити адвокат. 

 

За десять хвилин ми вже були вільні. Пощастило, що не довелося телефонувати Адаму. Не хочу, щоб він знав про цей інцидент. 

— Дякую, — Трейсі простягає гроші адвокату. 

— Ваші батьки вже заплатили мені.

— Це подяка від мене. 

— Ні, я не можу взяти. — Усміхається. — Ви зможете самостійно доїхати додому? 

— Так, звичайно. 

— Тоді, я поїхав до свого сина. — Кланяється. — Гарного вечора. 

— І Вам. — Прощаємося з чоловіком. 

Адвокат сів в машину і поїхав. Ми ж з Трейсі почали викликати таксі. 

— Цікавий вечір. 

— З тобою інакше не буває, — задоволено коментує Трейсі. 

— От ви де! — Гучний голос пробивається крізь шум вулиці, змушуючи нас озирнутися. 

Перед нами стоїть той самий тип з бару. Його обличчя палає гнівом. 

— Хто ви такі? Звідки у вас адвокат? — Він тикає пальцем у бік Трейсі, яка стоїть зі схрещеними на грудях руками.

— Господи, просто відвали вже від нас! — Трейсі зневажливо закочує очі, але я бачу, як напруга наповнює її тіло.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍