Читати книгу - "Скривавлена зоря, Axolotl"

Темрява навколо почала змінюватися.

Срібноокий зник, але його голос залишився в голові Астрід.

«Час майже настав».

І світ більше не був таким, як раніше.

Астрід стояла на хиткому ґрунті власної пам’яті. Її серце калатало, а в грудях наростав тягар розуміння. Якщо вона справді щось зробила, якщо цей срібноокий незнайомець був частиною її минулого—що саме вона намагалася забути?

— Нам потрібно йти, — сказав Бальдр, його голос звучав урівноважено, але в погляді блимало занепокоєння.

— А якщо він повернеться? — Астрід вдихнула повітря, що здавалося важким, мов густий туман.

Локі склав руки на грудях.

— Він повернеться. І питання в тому, чи готова ти до цього.

Її пальці мимоволі зімкнулися в кулаки.

— Я не знаю…

— Відповідь не змінить наслідків, — тихо промовив Бальдр.

Локі пирхнув.

— О, яка глибока фраза. Ти що, тепер філософ?

Бальдр глянув на нього спідлоба.

— Хоч раз перестань гратися, Локі.

— А ти хоч раз перестань боятися правди, — той зухвало посміхнувся. — Їй потрібні відповіді. І, здається, вони вже починають з’являтися.

Астрід важко ковтнула.

Так. Вона це відчувала.

Якби ще вчора вона вагалася, то тепер знала напевно—щось темне пов’язане з її минулим.

І цей срібноокий незнайомець…

Він не просто хтось із минулого.

Він той, хто чекав її повернення.

— Ходімо, — сказала вона нарешті.

Бальдр здивовано звів брови.

— Ти впевнена?

— Ні. Але все одно ходімо.

Локі задоволено всміхнувся.

— О, це буде цікаво.

Астрід відчувала, як щось невидиме ковзало за її спиною, ніби незрима рука торкалася її плеча, змушуючи шкіру поколювати від холоду. Вона не озиралася, хоча кожен її інстинкт волав про небезпеку.

— Ходімо, — повторила вона, намагаючись зробити голос твердим.

Бальдр і Локі перезирнулися.

— У тебе щось змінилося, — сказав Бальдр, уважно вдивляючись у її обличчя.

— Що?

— Не знаю. Але ти більше не та дівчина, яка вагалася.

Локі засміявся.

— Ага, схоже, наша маленька Астрід починає згадувати, ким була.

Її серце зробило болісний удар.

Ким вона була?

— Досить, — вона заперечно похитала головою. — Я не хочу грати у ці загадки.

Локі примружився.

— А якою була твоя остання думка перед тим, як він зник?

Астрід відкрила рота, щоб щось сказати, але завмерла.

…

«Ти обіцяла».

Її очі широко розкрилися.

— Це була клятва, — прошепотіла вона. — Колись давно… Я дала комусь клятву.

Бальдр напружився.

— Яку?

— Не знаю.

Але якимось чином вона відчувала, що це було щось жахливе.

Раптово вітер довкола стих. У повітрі зависла важка тиша.

Локі різко змінив вираз обличчя, більше не граючись.

— Ми не самі.

Астрід ледве встигла обернутися, коли тінь виринула з темряви.

Висока фігура з срібними очима.

— Ми знову зустрілися, — пролунав знайомий голос.

Бальдр миттєво опинився поруч з Астрід, його рука стиснула її зап’ястя, ніби нагадуючи, що вона не одна.

Локі скривився, але очі його загорілися цікавістю.

— Отже, шоу починається.

Фігура зробила крок уперед.

— Ти пам’ятаєш мене, Астрід?

У її голові щось клацнуло.

Вона розтулила губи…

І згадала.