Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Ельго! Ельго!

–У чому справа? – стрепенулася вона.

–Скільки ж ти спала, Ельго! – зрадів він.

–Де Ельгорт? – стурбовано запитала дівчина.

Джим опустив очі.

–Я не знаю. – зізнався він.– Як прокинувся, ти була поруч і Селія з Г'ю. Хельс кудись запропастився...

Ельга перевела погляд в одну точку. Вона встала.

–З тобою все гаразд? – занепокоївся він.

Вона приголомшено повернулася, в очах її стояв шок.

–Я не відчуваю його.– прошепотіла вона.

Джим насупився. Ельга виконала магію явища зв'язку половин, вражена опустилася на коліна, гладячи порвану стрічку, в надії, що та возз'єднається, але марно. Ельга втратила брата.

–Куди ти? – запитав Джим, коли дівчина встала і попрямувала до лісу.

–Я маю знайти його.– сказала вона.

–Ельго. Це марна справа.– хапаючи її за руку повідомив Джим.

–Я маю спробувати.–угамовуючи тремтіння в похолоділих пальцях, говорила вона.

–Я прошу тебе.– він вдивився в її очі.– Залишся.

Вона похитала головою.

–Пробач.

Ельга повернулася і покрокувала вперед. Їх оточувала галявина лісу і зелені нерівні луки. Вдалині виднівся обрив у річку. По той бік, яким був Ельгорт. Вона, не зупиняючись, рухалася прямо, у пошуках якогось знака, що її брат поруч.

–Ельго?

Вона обернулася. Містифікатор зобразив награне здивування.

–Чого треба? – запитала вона, піднявши крижаний кілок.

–Чи не братика шукаєш? – поцікавився він.

–Тобі–то яке діло? – насупилася вона.

–Можу провести.– розвів руками хлопець, підходячи ближче.

–І який тобі в тому інтерес? – підняла підборіддя Ельга.

–Хочу бачити твою реакцію.– задоволено посміхнувся він.

–Сумнівна плата.– хитала головою дівчина.

–О, повір, мені на тому буде.– кивнув він, підкинувши руку вбік.– Пройдемося?

–Що ж, веди.– погодилася вона.

–Після вас, міледі.– схилив голову він.

–Ступай уперед.– наказала Ельга.– Не хочу померти від ножа в спині.

–Мудро.– посміхнувся Містифікатор.

Вони пішли вздовж стежки. Містифікатор тримав руки за спиною, а Ельга спиралася на крижаний кілок, схожий на зловісний посох.

–Як тобі світ війни? – поцікавився хлопець, вчепившись у неї поглядом.

–Я проспала її. – знизала плечима Ельга. – Твоїми стараннями, гадаю.

Він задоволено кивнув.

–Я думаю, жодна війна не потребує оцінки, через її безглуздість і марні втрати.

–Ні крапельки не подобається? –він прикусив губу.

–Навіщо ти створив цю бійню? – не стрималася Ельга, зупиняючись. – Якщо тобі необхідно знищити нас, чому не зробив це сам?

–Помилуй, це ж нудно! – махнув рукою він.– Я вирішив проникнути в стан ворога, і так би мовити, трохи прорідити ваше військо. Аж надто багацько вас було. А до всього... Половини, що знищують одна одну в перехресному напрямку, це те ще видовище!

–Навіщо ти допомагаєш мені розшукати брата, якого сам же в мене забрав? – запитала Ельга, намагаючись намацати підступ.

–Ти спала занадто довго. Кумедний трюк, правда? Загубити половин, когось приспати, когось зробити божевільним. Але, коли ти прийшла до тями... Просто серце розривається від вигляду самотніх половин, хочу ощасливити когось, перш ніж повернуся геть... – він широко посміхнувся.

Ельга усвідомлювала, що щось явно не так, але не могла зрозуміти, що задумав Містифікатор, а Ельгорта вона не відчувала і не могла зв'язатися з ним.

– Навіщо ти відправив мене в анабіоз? – запитала вона.

– Бачиш... – почав він, коли сухе листя шаруділо під їхніми черевиками. – На когось вплинути важче, на когось простіше. Твій братик опирався до останнього, поки не збожеволів. А ти, дізнайся, що я розірвав ваш зв'язок, знайшла б мене... влаштувала б скандал... а я так не люблю скандали. – він драматично закинув голову, поклавши на неї долоню.

Вони йшли далі, Ельга відчувала дивне передчуття небезпеки. Убити б його просто на місці й діло з кінцем, але щось у її силі було не так. Вона вагалася, хоч його навіювання і не до кінця охопило розум, але все ж проникнути зуміло. Містифікатор підскочив, поклавши долоні на щоки:

–О, тільки глянь! – радісно вигукнув він, махаючи хлопцю вдалині. – Он же він. Твій Ельгорт!

Ельга зірвалася з місця.

–Ельгорте!

–Ельго! –крикнув він, побігши до сестри.

–Яке щастя! – підняв руки Містифікатор. – Холодні близнятка, разом проти цілого світу!