Читати книгу - "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"

Місяця лютого в 19-й день

Пам'ять святих апостолів Архипа, і Филимона, і Апфії

Святий апостол Архип, один із сімдесятьох, був єпископом після святого Єпафраса Ко-лосійського у Фригії-граді, за свідченням святого Амвросія. Через те і співвоїном своїм називає його святий апостол Павло у своєму до Филимона Посланні. Фили-мон же святий громадянином був відомим у Колосах, а святу Апфію Золотоустий святий називає дружиною Филимона. Той святий Филимон, коли увірував в Христа, зробив дім свій церквою, збиралися-бо до нього всі, що в Колосах були, вірні, і відправлялися вдома у нього, як у церкві, Божественні Служби. Після цього святого Филимона єпископом в апостольство було поставлено. У часи святих апостолів одні були помісними єпископами, инші — без місця, але різні гради і краї проходили, і називали таких єпископами апостольськими, бо на проповідь апостольську їх посилали. Тож і святий Филимон у таке єпископство був поставлений, приєднався до лику святих сімдесятьох апостолів, як же і помісні деякі, і ходив по фригійських та инших градах, проповідуючи Боже Слово. Написано ж про нього, що і в Галі єпископом був. Свята ж Апфія, будуючи домашню церкву в Колосах, вдень і вночі служила Богові у пості і молитвах і давала спочинок святим, що у благовістуванні Христовому трудилися, жебраків же, і убогих, і подорожніх годувала, так що був дім її не лише церквою, а й притулком для подорожніх, і лікарнею, і пристановищем для всіх, хто не мав де голову прихилити. Одного ж року, коли був у Колосах богомерзенний скверної Артеміди празник, у той час святий апостол Архип зі святим Филимоном, що там був, зібрали всіх вірних у дім той, що його свята Апфія влаштувала, молитви свої звичні підносили Богові, священну відправляли службу. Ідолослужителі, які ненавиділи вірних, довідавшися, що всі християни в домі Филимоновім зібрані, напали на них раптово і розігнали Христове стадо, одних б'ючи, ин ших же убиваючи. А святих апостолів Архипа і Филимона зі святою Апфією взявши, привели до градоначальника ефесько го Артокліса і за велінням його однаково всіх мучили. Спершу розтягнених на землі і волочених палицями немилостиво били. Тоді кожного осібно в землю по пояс закопавши, камінням били. Святого Филимона і святу Апфію б'ючи, камінням кидали. А святого Архипа, побивши, залишили живим, дітям для забави. Збіглося полчище отроків, ножами порізали святого. І так апостольська святих мучеників тройця стала на небесах перед престолом Пресвятої животворної божественної нерозділимої Тройці.

У той самий день житіє преподобного отця нашого Доситея, що був учнем преподобного Доротея

Справді блаженний авва Доротей чернече в Бозі життя привітавши, у киновію отця Серида відійшов, де великих і багатьох знайшов постників безмовних. Серед них же були найвидатнішими два великі старці — священик Варсонуфій і його учень та співпостник авва Иоан, наречений пророком за дар ясновидіння, його ж мав від Бога. І віддав себе Доротей постникам тим зі всією ревністю в покору: до великого старця Варсонуфія зі святим отцем Серидом приходячи, бесідував, отцеві Йоану-пророкові й служити удостоївся. Коли перебував блаженний авва Доротей у киновії авви Серида і подвиг святого послушництва проходив, пильнували святі, вищезгадані старці, аби отець Доротей збудував лікарню і сам про неї піклувався. Дуже-бо терпіли брати, коли у хвороби впадали, бо не було нікого, хто б про них піклувався. Збудував отець Доротей лікарню. Божою поміччю, сприянням же брата свого, якого ж мав по крові: той-бо давав йому потрібне для влаштування, був вельми христолюбним і монахо-любним мужем. І служив авва Доротей хворим з иншими братами благоговійними, бо мав від отців наказану собі таку службу. в один же з днів прикликав його до себе ігумен, авва Серид. І коли прийшов, побачив у нього одного юнака, що військове вбрання носив, молодого дуже і вродливого, що прибув тоді в монастир з якимись приязними отцеві людьми, котрі з палат княжих були. Коли прийшов авва Доротей, взяв його осібно авва Серид і мовив йому: "Ці люди привели юнака, кажучи, що хоче перебувати в монастирі. І боюся, щоб не був якогось вельможі сином, який або щось украв, або инше зло вчинив і хоче втекти, і опинимся ми в напасті, бо ані образом, ані виглядом не подібний на того, хто інокувати хоче". Був же юнак той родичем одного воєводи, що жив у повному достатку, вихований у вигоді і насолодах, і ніколи ж не чув слова Божого. Хтось із людей воєводиних розповідав якось при ньому про святий град Єрусалим, і забажав юнак бачити те, що там, і просився у воєводи, щоб послав його оглянути святі місця. Воєвода ж, не хотячи образити його, знайшов одного приятеля свого близького, що йшов туди, і мовив йому: "Будь ласка, візьми юнака цього з собою побачити святі місця". Той же, від воєводи взявши юнака, мав його у всілякій честі і пошанівку. Ішов юнак з ним і з жінкою його. Коли ж прийшли у святий град і поклонилися святим місцям, пішли в Гетсиманію. Було там зображення страшного Суду Божого і розмаїтости мук лютих у пеклі, які бачивши, юнак стояв, переймаючись і дивуючись; тоді побачив жінку чесну, у багряницю одягнену, що стояла поблизу нього; вона розповіла йому про кожного засудженого муку й инше дещо від себе сказала, настановляючи його. Юнак же, чуючи від неї, мовчав і чудувався, ніколи-бо, як було сказано, не чув Слова Божого ані про Страшний Суд нічого не знав — звернувся-бо до неї, кажучи: "Пані, що можна зробити, щоб вирятуватися від мук цих?" Вона ж, відповідаючи, сказала йому: "Коли будеш постити, не будеш їсти м'яса і молитимешся часто — звільнишся від мук". Ці три заповіді дала йому багряноносна жінка і стала невидимою. Він же обійшов усе, шукаючи її, здавалося йому, що жінка така, як инші, була, і не знайшов її. Була ж то Пречиста і Пресвята Діва Марія, Богородиця. Відтоді-бо перебував юнак той розчулений і дотримувався трьох заповідей тих, що їх дала йому бачена Пані в Гетсиманії. Приятель же воєводи, коли вийшли зі святих місць, бачивши його, що постив і не їв м'яса, журився через воєводу: знав, що той любив і шанував юнака особливо, а ті, що з ним були, воїни, бачивши юнака в такому перебуванні, говорили йому: "Дитино, те, що ти робиш, не є для того, хто хоче перебувати у світі, але, якщо хочеш так жити, то йди в