Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

Три високі дивовижної краси башти постали перед поглядом Платона. Такі ж, якими він бачив їх на малюнку Ембері. Але там був просто чорно-білий ескіз, а тут – неймовірної краси будівля. Права башта, найближча до них, була чорною, антрацитовою, вузькі стрілчасті вікна й широкі двері блищали якимись дивними кристалами й малюнками. Ліва башта сліпила очі в сяйві полуденного сонця. Теж мала мальовничі пасма на дверях та вікнах, була точною копією правої, але білосніжного кольору. 

Центральна вежа піднімалася вище своїх сусідок, на самому її верху розташувалася прозора миготлива сфера, котра спалахувала різнокольоровими блискавками. Такі сфери часто використовують в магічних ерпеге-іграх як захисні бар’єри, накопичувачі мани або просто візуалізують магічну оборону гравця. Саме там, на вершині башти, напевно, знаходився вихід з віртуальної реальності. 

- А зараз біжимо максимально швидко! – скомандував Інстант.  

Він, не чекаючи своїх напарників, різко рвонув з місця і попер через відкритий майданчик до воріт правої башти. Бікі й Крапс побігли слідом. Платон отямився від захоплення красою споруди з баштами і теж поспішив за всіма...  

Перший вибух торохнув неподалік від Інстанта, і той вильнув, як заєць, відскочив від вогню, уламків кристалів та хвилі ґрунту, які розлетілися в повітрі на всі боки. Бікі з Крапсом, котрі бігли майже поряд, розбіглися в різні сторони, теж почали пересуватися зигзагами. Крапсові, видно, було важко з агрегатом на плечах. І хоч він сповільнював його рух, але хлопчина вперто його не кидав. 

Стріляли вогняним згустками, що містили в собі кристалічні гострі уламки. З лівої башти. Платон теж зрозумів, що слід пришвидшитися і бігти не прямо, а робити карколомні й непередбачувані повороти, щоб в нього не поцілили.  

Друга куля вогню й кристалів вдарила у ґрунт майже під ногами Бікі. Вона миттєво стрибнула в бік, але її зачепило і вогнем, і гострими уламками, і сильною вибуховою хвилею. Жінка впала на землю. Спробувала піднятися, але не змогла, була поранена. 

Платон підбіг до неї, схопив за плечі, спробував підняти. 

- Біжи, дурню! Забирай свій пістолет! Я не зможу йти! Залиш мене! От, чорт! Так і знала, що сьогодні не мій день! – Бікі була зла й роздратована. А ще сичала від болю: ногу було пошкоджено. 

Платон мовчки схопив пістолет у Бікі, запхав за пояс, підхопив жінку під руки, поставив на ноги, закинув її руку на плече і побіг, тягнучи за собою. Залізну трубу теж не кинув, хоч вона й заважала тримати Бікі міцніше.

- Тримайся добре! – закричав він. – Ще трохи!  

І справді, до входу в башту було рукою подати. Крапс зі своїм агрегатом вже вбігав досередини. Бікі стогнала, важко наступаючи на поранену ногу, але якимось чином бігла теж. Очевидно, адреналін допомагав не звертати уваги на біль. 

Остання куля вогню й кристалів вибухнула за їхніми спинами, коли до вхідних дверей лишалося два кроки. Вибухова хвиля швиргонула Платона й Бікі просто в пройму дверей. Вони впали на гладеньку поверхню підлоги всередині башти. Інстант з гуркотом захряснув двері. Вони були в безпеці. 

Платон сів на підлозі, поглянув на Бікі, котра лежала поряд, і зрозумів, що вона мертва. Великий гострий уламок тонкого кристалу, схожого на лезо ножа, пронизав їй спину і вийшов з грудей. Кров чорною плямою розтікалася по світлій тканині куртки. 

- Мінус один, - промовив Інстант, скривившись. – Нас знову порівну.

______________
Пригоди Платона продовжуються. Підписуйтеся на автора, додавайте книгу в бібліотеку, слідкуйте за оновленнями.

Нагадую, ще одна моя книга, яка вже ЗАВЕРШЕНА, бере участь у конкурсі. Запрошую читати "Морочиста".