Читати книгу - "За моїм щитом, Ханна Кір"

Ми згрупувались за його спиною та сконцентровано дивились на те, як Лерон намагається знайти наступний прохід.

— Кая, — гукнув Гарт, відійшовши трохи в сторону від Ройса та Лерона.

Я підійшла, не зводячи погляду з решти групи — буде сумно, якщо ми розділимось та помремо ще до входу в Академію.

— Так? — я підійшла і Гарт взяв мене за руку. Несподівано ніжно, як на спорядженого до зубів (звісно, під мантією) мечника. 

— Обіцяй не робити дурниць, — в його погляді читалась тривога і обурення, але разом з тим і надія. Переживає про мене?

— Кеп, ти ж знаєш. Ніхто не робить дурниці краще за мене, — я посміхнулась, але Гарт не розділив мої веселощі. Тому я вже більш серйозно додала: — Але і розбиратись з наслідками своїх дурощів я вмію сама.

— Ну що ж! — не дочекавшись того, коли Гарт кивне, обернулась на натхненний голос Лерона. — Вітаю вас, друзі! Ми прийшли.