Читати книгу - "Знак янгола, Надія Містицька"

—Якщо це так, — схвильовано почав Артем.

—Він не доживе до ранку, — холодним тоном промовив Максим.

—Хлопці, не треба з ним зв'язуватися, — напружився Андрій.

—Він же мафія, — почав Денис, але його зупинив сміх дівчини. Хлопці здивовано подивилися на неї.

—Хто вам таку нісенітницю сказав? Яка мафія? — Дівчина почала сміятися.

—Катя сказала, що у Євгена є якісь зв’язки в поліції, тому я подумав, що він якимось чином пов’язаний з мафією. Ну, не може звичайна людина мати такий вплив в поліції, — невпевнено сказав Макс.

—В нього є декілька друзів, які там працюють. І на скільки мені відомо, в нього на них є якийсь компромат, тому вони прикривають один одного. — підтвердила слова Христина.

—Ще вона сказала, що він займається якимись махінаціями, крім основної роботи, — Приходько уважно дивився на Христину.

—Виявляється, не тільки мене він обманював. Мені дуже шкода вашу подругу. Якщо він і справді її зґвалтував, треба буде знайти вагомі докази його причетності. Я поговорю з батьком, він повинен щось знати. Вони тісно спілкуються і ведуть спільний бізнес, — нервово промовила Христина, щосили зберігаючи спокій.

 

Дженні присіла на лаву, що була в саду, й подивилася на Микиту. Він сів поруч із нею.

—Ну, чого хотів?

—Я думав, більше ніколи не побачу тебе, — тихо промовив він.

—Ну, побачив, що далі? — роздратовано відповіла вона.

—Я радий, що ти тут. Я дуже скучив за тобою, — він спробував взяти її за руку, але та відсмикнула її.

—Та ти що? Серйозно? А я за тобою не скучила, — вона намагалася говорити якомога спокійніше. Але все одно через хвилювання її голос злегка тремтів.

—Ти мені подобаєшся, — дівчина застигла. Її очі від подиву розширилися, вона злякано подивилася на нього. Її губи злегка відкрилися від подиву. Він не втримався і поклав свою долоню на її щоку, злегка погладжуючи її великим пальцем. Потім провів по її верхній губі. Він нахилився до неї, перебуваючи за кілька міліметрів від її губ, дівчина силою відштовхнула хлопця і встала, повернувшись до нього спиною, важко дихаючи. Її серце колотилося, такого вона ніколи не відчувала раніше.

—А ти мені ні, — прочистивши горло, трохи заспокоївшись, відповіла вона.

—Чому ти така груба зі мною? Що я зробив не так? — Він підвівся і підійшов до неї.

—З'явився в моєму житті, — сердито сказала Дженні.

—Але ж ти сама запропонувала повечеряти разом, — дивувався хлопець. Він поклав руки на її оголені плечі, злегка масажуючи їх.

—І тепер у мене великі проблеми, які я маю вирішити в найкоротші терміни, інакше наслідки будуть непередбачувані, — нервово стряхнула його руки зі своїх плечей і, обійшовши його, попрямувала на вихід із саду.

—Я можу тобі чимось допомогти? — Хлопець наздогнав дівчину і порівнявся з нею.

—Чим? Зірвати весілля? Я за тиждень виходжу заміж, — холодно сказала Дженні.

—Заміж? За кого? — сипло спитав Микита.

—Яка різниця? Хочу я цього чи ні, але я маю це зробити, — роздратовано говорила Дженні, продовжуючи йти на вихід із саду.

—Тоді чому ти запросила мене на вечерю, якщо ти збираєшся вийти заміж?

—Це вирішила не я. Це вирішили за мене і зараз я не можу тобі нічого сказати.

—Отже, це фіктивний шлюб, — зрадів Микита.

—Так, через три роки контракт закінчиться, і ми розлучимося, — обережно промовила вона, здивовано глянувши на нього.

—Якщо це так, то чому ми не можемо бути разом? Хоча є велика ймовірність, що ви можете покохати один одного через якийсь час, — сумно сказав хлопець, засунувши руки в кишені штанів.

—О, ні, повір, це так не працює. Я ніколи не зможу полюбити цю людину, — вона зупинилася і подивилася йому прямо в вічі, злегка посміхаючись.

—Дай мені шанс, — попросив Микита.

—Послухай, сонечко. Те, що ти відчуваєш до мене, зовсім не те, що є насправді. Це просто побічний ефект перебування поряд зі мною. Іноді я просто використовую ілюзію «безпеки», щоб людина, яка знаходилася поруч зі мною, відчувала себе спокійно, і я могла допомогти йому, — важко зітхнула Дженні.

—Але що, якщо це не так? — холодно промовив він.

—Це почуття пройде за кілька днів, — запевняла його дівчина.

—Але минуло вже понад тиждень. Що якщо ти мені дійсно подобаєшся? — Схилив на бік голову Микита, уважно дивлячись на неї.

—Мені потрібно йти. Мені не можна довго перебувати з іншими чоловіками. Це може нашкодити й мені, й нареченому, і людині, яка поруч зі мною. Не шукай мене, Микито Шаповал. Забудь про мене, — з благанням вона дивилася на нього. Їй так хотілося доторкнутися до нього, адже вона вперше відчувала такі сильні почуття.

—Скажи бодай його ім'я, — не відриваючи погляду від неї, попросив він.

—Євген Шевчук. Прощавай. Дуже сподіваюсь, що ми більше ніколи не побачимось, — сказавши це, дівчина розвернулася і підійшла у бік фонтану, де на неї чекав весь цей час Михайло. Підійшовши до нього, взяла його під руку, вони пішли до стоянки.