Читати книгу - "Війни Міллігана"

маячня? — почав один з наглядачів.

— Ну, він же не маленький — може, треба трохи більше часу.

— Та не хвилюйся. Зараз почне ламати, зачекай, — вгамував його інший.

Вони й не знали, що Біллі вже «ламає» — просто не так, як вони думали. Біллі були потрібні його «спеціалісти» — і кожен з них по черзі виходив на сцену, щоб з’ясувати, чим він може зарадити.

Година минала за годиною. Наглядач не витримав:

— Дзвони Лінднеру. Ми не можемо утримувати його в ізоляторі, якщо немає абстинентних симптомів.

Вони відвели його в закритий корпус. Якщо треба — завжди можна буде знов відвести його в ізолятор.

томмі зрозумів, що часу в нього мало.

Він прийшов у загальну кімнату цього відділення. Тут серед пазлів і розмальовок лежав пластилін, з якого семюель полюбляв ліпити різні фігурки. томмі відірвав шматок і скатав кульку, яку міцно затис у руці. План був готовий уже давно — він продумав його під час «кліпання», коли побачив, що медсестра, яка приносить пігулки, лишає ключі на стійці разом з текою. Головний ключ було відмічено.

томмі поводився, як звичайно.

— Біллі, йди приймати пігулки, — покликала його медсестра.

— Доктор Лінднер казав, що мені більше нічого не даватимуть.

— Це не «Амобарбітал» — тут вітаміни й антигістамін.

Він удав розчарування й розпачливо вдарив лівою рукою (із затиснутим пластиліном) об стійку:

– І що, мені треба оце пити?!

— Якщо хочеш позбавитися набряку пазух. Ну, ходи сюди. Правою рукою він указав на вікно:

— Ой, а що це там у вікні?

Вона повернулася подивитись, і Біллі швидко надавив кульку на головний ключ.

— Нічого не бачу.

— Там наче була велика птаха.

— Може, просто тінь?

— Мабуть…

томмі повернувся в загальну кімнату, сів за стіл для ігор та почав уважно вивчати форму ключа, відбиток якого лишився у пластиліні. Після того як усі чотири зубчики склалися в його уяві у своєрідну карту шляху до свободи, він знов згорнув м’яку кульку — усе, жодних слідів не лишилось. Усе в голові.

Коли прийде час, він розігне шпильку, намотану на палець, та перетворить її на відмикачку. Завдяки відбитку на пластиліні він тепер чітко знає, як глибоко розташована кожна пластина всередині замка. Тепер лишилося зробити так, щоб наглядачі дали йому хоч трохи часу. Стежити за ним поставили наркомана — томмі бачив, що його аж бісить те, що він не може відійти викурити косяка.

— Агов, друже, — погукав його томмі, — мене природа кличе.

Вони вдвох пройшли коридором до чоловічого туалету.

— Слухай, тут же вентиляція. Якщо хочеш, я початую, поки ти викуриш косячок.

— Круто! Дякую!

Наглядач зайшов у туалет, а томмі кинувся до чорного ходу. Тут стояли двері з куленепробивним склом. томмі швидко відімкнув замок, потім причинив двері і повернувся до туалету.

— Дякую, друже, — вийшов наглядач.

— Ох і добра в тебе трава, — томмі заходився допомагати йому розганяти руками повітря, у якому чітко відчувався запах. — Як сильно пахне!

— Ага, друже, круто…

Вони вдвох повернулись у загальну кімнату й сіли на стільці.

— От дідько, я ж забув попісяти! — скочив томмі.

Наглядач дійшов з ним до початку коридору. Вочевидь, думка про те, щоб знов пройти доволі довгий шлях до туалету, йому не подобалася.

— Ну йди, я тут почекаю. Тільки не жартуй зі мною. Щоб був тут за дві хвилини. Давай.

томмі чкурнув до туалету й смикнув на себе двері, що відчинилися з гучним скрипом. Наглядач відвернувся поговорити з кимось у кімнаті, і томмі вислизнув через чорний хід. За п’ять секунд двері вже зачинилися за його спиною. Він перестрибнув через паркан і поволі пішов туди, де припаркував свій червоний пікап «Мазда». Він натиснув на скло у вікні з боку водія, і коли воно опустилося, відчинив дверцята зсередини.

Під сидінням водія він завжди тримав запасний ключ — він і досі був тут. томмі швидко дістав його і завів мотор. Авто загурчало, і томмі з голосним сміхом виїхав з паркінгу.

— Приймайте нову подачу, докторе Лінднер! А я залишаю поле на колесах! — крикнув він.

На шосе він зупинився, знищив своє водійське посвідчення і дістав нове — а до нього ще й новеньку карту соціального страхування на ім’я померлого Крістофера Юджина Карра.

— Свобода! — закричав він і понісся по шосе. — Четверте липня подарувало мені свободу!

Розділ 22

Втікач

(1)

О 17:30 у День незалежності доктор Льюїс Лінднер отримав телефонний дзвінок від Біллі Міллігана. О 18:12 він зробив про це запис у його історії хвороби:

«Протягом розмови пацієнт говорив дуже плутано і звинувачував мене у своїх параноїдальних фантазіях. Я намагався йому нагадати, до яких наслідків може призвести його втеча — особливо беручи до уваги слухання, що має скоро відбутись. Але за всіх моїх спроб перевести мову на цю тему він знов повертався до своєї діатриби[52]. Пацієнт заявив, що знає про мою обідню зустріч з доктором Дж. Дейвісом та містером Белінкі — і навіть знає зміст нашої бесіди! Він вважає, що ми змовилися проти нього і влаштували д-ю [детоксикацію] від „Амобарбіталу“! Він також заявив, що має достатній запас препарату, щоб дістатися до іншої лікарні. Потім він звинуватив нас у тому, що ми протидіяли доктору Керолін та всій команді, а також містеру Майку Евансу. За його словами, план втечі він склав уже давно і встиг повідомити про це суддю, своїх адвокатів і навіть декого з персоналу клініки.

На мої пропозиції добровільно повернутися в лікарню він кілька разів повторив, що я, без сумнівів, уже відправив за ним усі правоохоронні органи і що його застрелять на місці, як тільки він спробує приїхати у лікарню. Тому „він просто не може“ повернутися…»

Ця історія негайно з’явилася на перших шпальтах «Колумбус Диспетч»:

6 липня 1986 року: «МІЛЛІГАН ЗНИКАЄ ПІСЛЯ СВОЄЇ ВТЕЧІ».

7 липня 1986 року: «СЛІДСТВО У ГЛУХОМУ КУТІ ПІСЛЯ ВТЕЧІ МІЛЛІГАНА».

аллен зателефонував другу, у якого був трейлер у лісах біля Логана, штат Огайо, де Мілліган тримав деякі свої речі. Він попередив, що скоро приїде. Також він подзвонив Ларрі Кредоку [ім’я змінене] — вони потоваришували ще у Афінах, і аллен знав, що у нього є відеокамера. Він попросив привезти її у трейлер. Камера була потрібна для того, щоб записати три окремі відео по 30 секунд, які б ніхто не зміг змінити.

О 14:15 в понеділок 7 липня аллен прийшов до камер схову