Читати книжки он-лайн » Сучасний любовний роман 💑💕📚 » Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець

Читати книгу - "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець"

134
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68 69 ... 108
Перейти на сторінку:

– То все типу добре? – запитав Тім, наздоганяючи.

– Як бачиш, йду своїм ходом, а не ногами вперед…

– А піґулок для гумору в них часом не було? – пробубнів він поряд, а сам же крадькома глянув на Айлін, яка вдавала байдужість, хоча помітив легку посмішку. 

– Навіщо? Весь мій гумор підніметься завдяки Айлін.

Та аж розчервонілась. Отже, попалась! Таки актриса все чудово розуміла українською. Та поки граємо далі.

На дворі я спинився. Оглядаючись.

– Ну, любі мої… друзі. Ми чим дістанемося готелю? 

Айлін з Тімом одразу ж переглянулися, адже всі приїхали разом зі швидкою. 

– Я зараз наберу Каріма й за нами приїде Озкан. 

Я примружив очі, пронизуючи Айлін та випробовуючи на стійкість.

Три…два…

– Тобто, нам точно треба чимось дістатись…

– Звісно, Айлін, – задоволено відповів я турецькою, підморгнувши їй.

Не оглядаючись, рушив до дороги. 

– Валєро, а ти куди? – занепокоєно мало не завив Тім.

– Туди. Хочу пройтись. Бігти не буду, лікар дозволив. А ви дочекайтесь машини. Вам є про що поговорити.

Озирнувшись у два боки, перейшов дорогу. 

Погоджусь, що отримав якусь частку адреналіну від цієї вистави та від їхніх дивакуватих мармиз. Та все ж чогось мені таки бракувало. Ярик сказав би, що клепок, а Рита, що дівчини… А що я? А мені, скоріш за все за відсутності дівчини, таки дійсно бракувало клепок. Можливо тому вічно дражнив Тіма? Хоча ні, навряд, це ж баклан. Як інакше?

Доки я рухався у напрямку готелю, вже звичною дорогою, бо за тиждень достатньо тут наганявся, знову пригадав ту мить у кімнаті. Уля дійсно дозволила себе поцілувати? З чого раптом? 

– Дурню мелеш, Валєро… – бубонів собі під носа. 

Та річ у тім, що це сподобалось. Звісно, я не впевнений, але з рештою я чоловік, чи хто? Мені мусить подобатися дівчина. До того ж Риту вже б давно мав відпустити, а не крадькома заздрити…

Коли почав виднітися готель, я чомусь завагався йти туди. Та розумів, що треба писати, але нові відкриття стосовно Айлін напружували мене, або ж в мене просто розвинулась параноя. Хоча, цю книгу я завершу у будь-якому разі, але не хотілося б такого підступу, якщо чесно.

1 ... 67 68 69 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець"