Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Старий склад виглядав занедбаним: розбиті вікна, облуплені стіни, іржаві двері. Проте Денис відчував — тут усе ще пахло небезпекою.
Вони припаркували машину за кілька сотень метрів. Максим ковзнув поглядом по своєму планшету:
> — Чотири мобільних сигнали всередині. Один нерухомий — ймовірно, наш бухгалтер. Інші рухаються час від часу. Щось підозріле.
Денис перевірив зброю і кивнув:
> — Працюємо тихо. Ніяких героїчних жертв. Наше завдання — витягнути його живим.
Вони обійшли склад із тилу. Старі дверцята чорного входу піддалися легким поштовхам. Усередині пахло пилом і старим мастилом.
---
Денис ішов першим. Кожен їхній крок лунав у тиші наче удар барабана. В кутку була стара металева драбина на другий поверх — там, за словами Максима, могли бути охоронці.
Враз почувся глухий звук, немов щось важке впало.
> — Зліва! — прошепотів Максим.
Денис різко повернувся і побачив тінь, що рухалася в темряві. Без вагань він вистрибнув вперед, збивши людину з ніг. Лише коли скрутив нападника, зрозумів — це був один із викрадачів.
> — Де він?! — гарикнув Денис, прикладаючи пістолет до скроні полоненого.
Той, захлинаючись, прохрипів:
> — На другому... кімната з ґратами...
Максим уже відкривав замок на іржавій залізній двері. Усередині сидів бухгалтер, зв'язаний і з побоями на обличчі.
> — Ми свої, — коротко сказав Денис, перерізаючи мотузки.
Не втрачаючи часу, вони підхопили чоловіка під руки й рушили назад. Але щойно вийшли на головний прохід, як позаду почувся крик:
> — Стояти!!!
Троє бандитів із пістолетами перекривали вихід.
> — Максим, план Б, — холодно кинув Денис.
Максим кинув під ноги ворогам димову гранату. Простір заповнив густий сірий туман. Під прикриттям диму вони рвонули вперед, діючи швидко та точно.
Було кілька пострілів, однак Денис влучно знешкодив одного нападника, а решта розбіглися.
Через кілька хвилин вони вже були в машині, мчачи в напрямку міста.
---
Бухгалтер тремтів, але його очі блищали вдячністю.
> — Дякую... Вони б мене вбили...
Денис подивився на нього холодно, але в словах не було злості:
> — Ти ще маєш сказати правду. І врятувати інших.
І тепер — без варіантів.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok», після закриття браузера.
