Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

— Я знав, що врешті решт зможу тебе переконати, — його голос був низьким і м'яким.

Його пальці злегка погладили мої, від чого серце забилося швидше. У цьому дотику було щось особливе, щось, що змушувало мене почуватися захищеною і коханою.

— Залишайся тут, — сказав він тихо. — Будь зі мною.

— Як я можу сказати "ні", коли ти так просиш? — відповіла я з теплою усмішкою. — Я залишуся. Але попереджаю — я не проста в обслуговуванні.

— Я готовий до будь-яких викликів, — засміявся Даніяр, нахиляючись, щоб ще раз поцілувати мене.

— І що тепер? — запитала я, коли ми, нарешті, відірвалися один від одного, намагаючись повернути дихання до норми.

— Тепер ми будемо жити разом, — сказав Даніяр, його голос був твердим і рішучим. — І будемо щасливими. Це не запитання, а обіцянка.

— Тоді я теж обіцяю тобі одне, — додала я, поглядаючи йому прямо в очі. — Я завжди буду поруч, готова підтримати тебе в усьому, навіть коли це здаватиметься неможливим.

— Я вже знаю, що ти найкраща, — усміхнувся він. — І тепер, коли ми нарешті разом, я більше ніколи не відпущу тебе.

Його руки притиснули мене до себе, і я відчула, як тепло його тіла проникає крізь мій одяг. Серце забилося швидше, і я на мить відірвалася від його губ, щоб попередити:

— Ти ще не вилікувався, шви можуть розійтися.

Він усміхнувся, майже зухвало, і, нахиляючись ближче до мого вуха, прошепотів:

— Мені начхати.

Його губи знову знайшли мої, цього разу з ще більшою пристрастю. Пальці чоловіка ковзнули вниз по моїй спині, викликаючи хвилі тремтіння. Його дихання важким і гарячим доторкалося до моєї шиї.

— Даніяре, — видихнула я, намагаючись зібрати думки, але він тільки посилив свої обійми, ніби не даючи мені можливості відступити.

— Я хочу тебе, зараз і тут, — промовив він, його голос глибокий і серйозний.

Його рука піднялася, легко ковзаючи по моєму стегну, і я відчула, як мої коліна стали слабкими. Він знав, як впливати на мене, кожен його дотик викликав вибух почуттів, і я більше не могла протистояти. Руки чоловіка, вже не стримуючи себе, ковзали по моєму тілу, знімаючи сукню, що опустилася на підлогу легким шовковистим шурхотом. Мої пальці також не відставали, швидко розстібаючи його сорочку, відкриваючи переді мною вид на його мускулисте тіло.

— Білочко, — промовив він, його голос був низьким і майже розгубленим, але водночас сповненим рішучості. — Ти моя, і я не дозволю тобі знову втекти.

— Я не тікаю, — прошепотіла я, дивлячись йому прямо в очі. Його погляд був настільки глибоким і пристрасним, що я відчула, як моє серце знову починає шалено битися.

Руки спускаються нижче, торкаючись мене так, що кожен дотик викликав хвилю задоволення.

— Я хочу, щоб цей момент тривав вічно, — промовив він, коли наші тіла злилися в одне ціле. Його рухи були м'якими, але водночас рішучими, і я відчула, як моє тіло відповідає на кожен його поштовх.

Ми рухалися разом, віддаючись один одному без залишку. Його дотики були водночас ніжними і пристрасними, кожен рух був наповнений любов'ю і бажанням. Коли наші дихання злилися в єдиний ритм, я зрозуміла, що це більше, ніж просто фізична близькість. Це було щось глибше, щось, що з'єднувало наші душі.

— Я кохаю тебе, Даніяре, — прошепотіла я, коли він знову притиснувся до мене, його дихання було гарячим на моїй шкірі.

— І я кохаю тебе, білочко, — відповів він, його голос був сповнений ніжності. — І завжди буду.

Коли його губи торкнулися моїх, я відчула, як наші світи зливаються в один. У цей момент не було нічого, окрім нас двох — ні минулого, ні майбутнього, тільки теперішнє, сповнене любові та обіцянок на майбутнє. Ми стояли там, загублені в нашому маленькому світі, і я зрозуміла, що це місце, цей дім, справді може стати початком чогось нового і прекрасного. Попри на всі страхи та перешкоди, ми були готові йти вперед разом, рука в руку.