Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

68 Аманда

Спершу я хвилювалась через те, що Крістіан поїхав на навчання  у військову академію. Протягом останього тижня він був моєю опорою і надійною підтримкою. Сама його присутність заспокоювала мене і надавала впевненості, тому я хвилювалась про те, що робитиму, якщо його не буде поряд.

Дуже швидко з'ясувалось, що хвилювалась я дарма, бо його рідні оточили мене такою увагою і турботою, про яку я навіть не мріяла.

Герцог Дрейк щодня по кілька годин навчав мене теорії темної магії. Я старанно записувала кожне його слово, щоб нічого не пропустити. На відміну від мого діда, він терпляче пояснював мені ті моменти, які я не розуміла, за що я була йому дуже вдячна.

Гецогиня і молодша сестра Крістіана теж не давали мені сумувати.  Її Світлість замовила для мене новий гардероб. Пояснюючи це тим, що найкраща зброя жінки - це її зовнішній вигляд.

Крім того, мама Крістіана Дрейка  порадила мені серйозно поставитись до навчання в академії майбутніх дружин. Герцогиня сказала, що манери і вміння тримати себе у будь - якій ситуації завжди будуть мені у нагоді.

Я вирішила дослухатись до її порад і почала відвідувати заняття разом із Емілією. Щодня, окрім вихідних, до неї приїздили викладачі з академії і проводили заняття.

Прослухавши кілька лекцій і виконавши кілька завдань, я зрозуміла, що все це не так вже й легко, як я собі думала.

Найбільше труднощів у мене виникло з вишиванням. З дитинства я звикла тримати в руках різноманітну зброю, а не голку з ниткою.

Викладачка дала нам з Емілією завдання вишити герб роду Дрейк на носовій хустинці. Вона пояснила, що це буде чудовим подарунком для будь - якого чоловіка із цього роду.

Емілія вирішила подарувати свій платок батькові. Крістіану Дрейку пощастило значно менше, бо йому мав дістатись платок від його нареченої, тобто від мене.

Поглянувши на мій "шедевр", викладачка важко зітхнула і похитала головою. Підозрюю, що таке жахіття вона бачить вперше.

Гордий чорний дракон роду Дрейк в моєму виконанні був схожим на товсту жабу з крилами.

Емілія намагалась не сміятись, але таки не втрималась. Схоже, що наречена з мене виходить така собі.

За відновлювальними процедурами і постійними заняттями, тиждень пролетів наче один день.

Я і не зогляділась, коли настала субота і приїхав Крістіан Дрейк.

- Привіт, мала! - Радісно промовив він, щойно мене побачив. Сумувала за мною?

- Дуже...

- Звучить не надто впевнено... Схоже, що мені варто подумати, чи треба давати тобі почитати мої дуже цікаві конспекти, - хитро посміхаючись, промовив хлопець.

- Я так сильно сумувала за тобою, що навіть зробила тобі подарунок власними руками.

- Подарунок? Ти мене заінтригувала, Амандо.

- Ще й який подарунок. Я вишила ваш герб на носовій хустинці. Дасиш мені конспекти і я віддам її тобі.

- Тримай, - сказав Крістіан, віддаючи мені свої зошити із записами.

- Дуже дякую, маркізе. А це вам.

Віддаючи Дрейкові хустинку, я уважно стежила за його виразом обличчя. Знаючи те, який він зазвичай веселун, я не думала, що він зможе стриматись і не розсміятись, коли побачить, вишитого мною, бідолашного дракона.

У Крістіана лише на мить смикнувся кутик губ, але він швидко себе опанував.

Спостерігаючи за тим, як Крістіан Дрейк роздивляється мій подарунок, я не втрималась і розсміялась.

- Вишивання - це явно не моє. Надто нудно і надто складно, - втираючи сльози від сміху, промовила я.

- Я б сказав, що, як для новачка, ти впоралась непогано, Амандо.

- Я впоралась жахливо. Впевнена, що ти навіть чорного дракона не впізнав.

- Я здогадався, що це він... - Сміючись, промовив Дрейк.

Після того, як ми ще трішки пообговорювали мій неперевершений шедер, я збиралась розпитати Крістіана про наших одногрупників і останні новини в академії, але він мене випередив.

- Амандо, у мене є для тебе сюрприз.   

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍