Читати книгу - "Пропала злодійка, Майкл МакКланг"

Я оглянув фактично порожній перший поверх.

-- Може когось, щоб прибирав. Знаєш когось?

-- Щоб вони кожен день лазили до Цитаделі, через барикади? Скільки ти платиш?

-- Стільки, скільки ти вважаєш справедливим, Кілю. Може хай прислуга живе тут, я залишаю це на твій розсуд. І на ринок вони можуть ходити.

Він кивнув.

-- Завтра знайду когось.

Він встав, щоб зібрати посуд.

-- Ні, залиш. Нам трьом потрібно поговорити.

На це Сірий Зуб підняв брову, але промовчав.

Я наповнив всім стакани і сів.

-- Перш за все, я хочу подякувати вам обом за все, що ви зробили за минулий тиждень, і за допомогу та дружбу, які ви виявили Амрі до цього.

Кіль засоромлено втупився собі в коліна, Сірий Зуб колихав своє вино у стакані.

-- Не дивлячись на всі мої зусилля, мені не вдалося знайти місцеперебування Амри. Думаю, в рамках розумного ми зробили все, що можна.

-- Це означає, що ти припиняєш пошуки? – запитав Сірий Зуб м‘яким голосом.

-- Ні. Це означає, що я готуюся вийти за рамки розумного, щоб знайти її.

-- А саме?

-- Ну, частково це залежить від того, що ти можеш сказати мені про зв‘язок Філософів з Восьмикратною і її Клинками.

Він поклав стакан.

-- Я не можу сказати тобі нічого, Хольгрене.

-- Не можеш чи не хочеш?

Він уникнув мого запитання, поставивши власне.

-- Яка тобі користь від таких знань? Як вони допоможуть тобі знайти Пані Тетіс?

-- В ту паскудну справу пов‘язану з Клинком, що Ненависть Шепоче був замішаний Архат. Тут в Белларіусі, Амра зустріла Ніж, що Розсікає Ніч… і тебе Магістре Сірий Зуб, ще одного Архата, ще одного Філософа. За роки проведені з Амрою Тетіс я навчився одного: коли йдеться про неї, то немає ніякого випадкового збігу обставин, тільки причини і наслідки.

-- В тому, що Філософи пов‘язані з Клинками Восьмикратної, в мене немає жодних сумнівів. В тому, що Амра пов‘язана з Клинками, також. Таким чином, ви, Філософи, в тій чи іншій формі, пов‘язані з Амрою, навіть якщо тільки опосередковано. Я хочу знати, що це за зв‘язок, Фаллоне.

-- Навіщо?

-- Бо все пов‘язане з нею може виявитися чимось, що я зможу використати, щоб повернути її, або привести мене до неї, де б вона не була.

-- Хольгрене, мені справді прикро. Цей зв‘язок не дає такої надії.

-- Скажи мені, і я сам буду судити.

Певний час він збирався з думками.

-- Гаразд, -- обізвався він нарешті. – Катаклізм спричинила фракція Філософів-відступників, гадаю, це ти знаєш.

-- Знаю.

-- Ця фракція скористалася одним з Клинків Восьмикратної, щоб… зробити те, що вони зробили. З того часу решта з нас присвятила себе пошукам цих Клинків, щоб зібрати і зберігати їх якомога далі від всіх, хто захоче скористатися ними, щоб більше ніколи не трапилося нічого схожого на Катаклізм.

-- Шляхетно, -- сказав я. – Але, пробач, що я так кажу, судячи з того, в якому стані Белларіус, не надто ефективно.

Коли енергія почала просочуватися з тріщини, то загинули сотні людей. Будинки розтопилися, як віск, народилися темні істоти, які досі тинялися нічними вулицями, вбиваючи, а то й гірше. Це все стало можливим через Ніж, що Розсікає Ніч.

-- Нас мало, а Клинки надзвичайно потужні. Поки Амра не знищила Клинок, що Ненависть Шепоче, ми присвятили століття, щоб знайти і зберігати Клинки, бо вважали, що їх неможливо знищити. – Він вихилив рештки вина і обережно поставив порожній стакан на стіл.

-- Амра Тетіс дала нам надію, що ми зможемо добитися того, що всі вважали неможливим. Вона дала нам підставу думати, що ми зможемо повністю сплатити борг Філософів перед світом за спричинений Катаклізм. Те, що вона знищила Клинок Абанон, дало нам підставу сподіватися, що нам не потрібно витрачати вічність на пошуки і ув‘язнення божевільної зброї божевільної богині, що наші пошуки і наша варта колись таки закінчаться. Ось такий зв‘язок між Амрою і моїм орденом, Хольгрене. Це і більше нічого. Присягаю. Мені прикро, що це ніяк не допоможе тобі повернути її.

Це була найдовша промова, яку я від нього чув. Він виглядав на вичерпаного. Я налив йому ще один стакан.

-- Як Філософи вистежували Клинки?

-- По суті ми їх не вистежували. Ми тільки розглядалися і прислуховувалися за певними знаками, що якийсь Клинок на свободі й в руках смертного. В нас немає безпосереднього способу знайти їх використовуючи Мистецтво, чи Філософію. Я не знаю, де знаходиться Клинок Калари так само як не знаю, де Амра, і в мене немає якихось особливих засобів, щоб довідатися.

-- А якщо… -- моє запитання обірвав стук в двері. Тейнер, припустив я. Чи Мок М‘єн. Яка різниця. Очевидно Кіль припустив те саме, бо раптово зайнявся прибиранням столу і зник.

Я пішов і відчинив двері.

-- Магу, -- промовив Тейнер і кивнув. – Отримав твоє запрошення.

Він стояв схрестивши руки, без плаща, не дивлячись на холод.

Я кивнув у відповідь і відійшов, щоб дозволити йому зайти. Він не поворухнувся.

-- Де Амра? – запитав він.

-- Це одна з тем, які я б хотів обговорити з тобою.

-- Вочевидь вона зробила те, що збиралася, інакше ми б не стояли тут і не розмовляли. І якби в Телемарха досі був пульс, ми б не зустрічалися в Цитаделі.

-- Прошу, Мок М‘єне, заходь. – Він був Тейнером для Амри, не для мене. Я зустрічався з бригадиром,