Читати книгу - "Сни Клеопатри, Rada Lia"

Розділ 5

Маша розплющила очі. Дихати було важко. Грудну клітину здавлювало від обіймів Івана. Вона обережно прибрала його руку й повернулася до хлопця обличчям. Він голосно хропів. Маша усміхнулася. Його світле волосся скуйовдилося. Хлопець повернувся на бік й підпер щоку рукою.

“Ми скоро одружимося”, — подумала дівчина й від цих думок їй стало тепло на душі.

— Якщо будеш і далі так на мене дивитися, — промовив Іван не відкриваючи повік, — то скоро пропалиш в мені дірку.

Він нарешті відкрив очі й притягнув Машу до себе.

— Доброго ранку, — він поцілував її у лоба. — Ну що, я в душ і знову на смітники?

— А може продамо, що вже є? Можна додаткові кадри зняти з барахолки.

— Як скажеш, — він ще раз поцілував її в лоба й пішов до ванної кімнати.

Маша перевернулася на спину. Мимоволі доторкнулася пальцями до шиї, де по цей час висіло золоте кольє з підвіскою в вигляді змії. Вона потягнулася до телефону, щоб перевірити сторінку в ютубі.

— Ого, вже п'ятнадцять тисяч підписників. Лище за ніч підписалося кілька тисяч. Це все ти! — вона знову торкнулася прикраси й усміхнулася. — Ти приносиш мені удачу!

 

Забравши відремонтовану лампу та шкіряний гаманець у Галини  Іванівни, Маша та Іван під'їхали до місця, де люди продавали старі, а іноді й рідкісні та старовинні речі. Іван зітхнув. Перспектива стояти цілий день на морозі біля розкладених на простирадлі знахідок зі сміттєвих баків йому зовсім не посміхалася. Його увагу привернула Маша. “Вона що схудла? — подумав хлопець і спохмурнів. Дівчина була такою блідою, що її шкіра, здавалося, просвічувалася, очі запали, під очима пролягали темні синці. Але посмішка на її обличчі була щирою та щасливою. — Що з нею відбувається?”

Дівчина між тим заповзято пропонувала купити лампу з вітражним склом пухкенькій жіночці з маленькими, блискучими й розумними оченятами.

— Повірте, ця річ старовинна, — запевняла Маша. — Подібної краси ви не знайдете у магазинах. Вона додасть особливого затишку вашій оселі. Вісімсот гривень це зовсім не дорого для неї.

Жінка похитала головою:

— Зовсім здоровий глузд втратили. Де я вам знайду такі гроші? — й поспішила далі.

— Ти це зняв? — зітхнула Маша. — Хоч і облом, а для ютубу має бути цікаво.

Іван лиш винувато похитав головою й дістав камеру з машини.

 

Додому вони приїхали раніше. Не дивлячись на першу невдачу з лампою, всі речі розкупили ще до дванадцятої години. Тож пара заїхала до місцевої піцерії, де вони смачно пообідали й попили кави. А потім втомлені від роботи на морозі й розморені після смачної їжі поїхали додому.

— Знаєш, майже все, що ми продаємо, мені важко віддавати, — сонним голосом промовила Маша, лежачи на грудях в Івана. Була лише четверта година дня. Однак дівчина вже збиралася спати. — Срібні сережки у вигляді троянд, то взагалі бомба. Мабуть, вісімнадцяте сторіччя.

— Ага, — розсміявся Іван. — Ну ти Машка й мрійниця. Яке там вісімнадцяте сторіччя! Нам пощастило, що не біжутерія. А от кольє в тебе на шиї може бути й справді давнім. Маш?

Дівчина не відповіла йому, бо вже міцно спала. Іван обережно переклав Машу на подушку й уважно поглянув на її обличчя. Воно було спокійним і щасливим, однак блідим і змученим. Щось відбувалося з його дівчинкою, але він не міг зрозуміти що саме.

 

— Чотири роки, — прошепотіла Клеопатра. Вона стояла біля вікна у своєму найкращому білому вбранні, схожа на богиню Афродіту. Щойно завершилася церемонія, на якій цариця і римський воєначальник одружилися. — Подумати тільки, ми не бачились з тобою чотири роки!

Антоній підхопив її на руки й поніс до ліжка, посипаного червоними пелюстками троянд.

— Тепер я тільки твій, — хрипко промовив. — Я більше нікуди не поїду від моєї цариці.

Він поклав її на ліжко й зняв сорочку. Його м'язи, ніби налиті свинцем, блищали у світлі сотень свічок, що їх попередньо запалили служниці й розклали по всій кімнаті. Міцний торс, широкі плечі. Його обличчя, за час, що вони не бачилися, погрубішало, зморшки стали глибшими й помітнішими. Волосся вже частково посріблилося. Однак все це йому було до лиця. Клеопатра усміхнулася:

— Здається, ти став ще гарнішим і сильнішим, — тихо промовила вона, оглядаючи його статуру.

Чоловік усміхнувся. Вона як завжди потрапила в ціль. Ця жінка знала, як знайти підхід до будь-якого чоловіка. Антоній обожнював розкіш, веселе й безтурботне проведення часу, випивку і компліменти. Все це Клеопатра давала йому вдосталь. Все це не дала йому жодна з його попередніх трьох дружин і четвертої, яку він покинув у Римі.

Він закохано поглянув на Клеопатру:

— Ти єдина жінка, яку я у своєму житті кохав! — він ліг поряд і пристрасно поцілував свою новоспечену дружину.

 

— Маш, вставай! — Іван занепокоєно дивився на дівчину й тряс її за плече.

— Ти чого?

— Ти вже п'ятнадцять хвилин ніяк не реагуєш на мої намагання тебе розбудити. Я вже думав везти тебе до лікарні чи взагалі викликати “швидку”. — У відповідь на його слова Маша якось ненатурально розсміялася. — І виглядаєш ти кепсько, — Іван уважно оглянув обличчя дівчини. — Ти погано себе почуваєш?

— Якось дійсно не дуже, — тихо промовила вона. — Може перемерзла учора. Можна ми сьогодні нікуди не поїдемо? Дуже хочеться спати.

— Звісно, — він поцілував Машу у лоба й натягнув ковдру їй аж до підборіддя. 

Коли він випрямився й поглянув на неї, вона вже міцно спала. Було щось дуже дивне й тривожне у всьому цьому. Він розвернувся й вийшов з кімнати. Смарагд на кольє у дівчини знову зблиснув.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍