Читати книгу - "Знак янгола, Надія Містицька"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Хлопець поїхав на набережну. Машина заїхала на стоянку, а сам він пішов на пляж. Пройшовши кілька кроків по трохи прохолодному піску, він роззувся, взяв у руки кросівки й підійшов ближче до води. Максим зупинився за десять метрів від води та сів на пісок, дивлячись на море. На те, як вітер ганяв хвилі. Він дивився в далечінь і думав про те, де могла б бути зараз Катя.
Десь далеко, на пляжі, він почув голоси, жіночі голоси. Вони кричали, і хлопець повернув голову у їхній бік. Він побачив двох дівчат, які по щиколотку були у воді й весело про щось розмовляли. Максим, спостерігаючи за цією сценою, мимо волі посміхнувся. А потім згадав, як підвозив Катю до будинку однієї дівчини. Катя сказала, що в тому будинку живе її подруга. Він погано пам'ятав ту адресу, але він одразу ж підірвався і побіг назад на паркування.
Підбігши до машини, він обтрусив ноги, одягнув кросівки, відчинив двері та сів у машину. Завівши мотор, він виїхав із паркування і попрямував у бік будинку, де жила подруга Каті. Йому знадобилося двадцять хвилин, щоб знайти потрібний будинок.
Вийшовши з машини, він підійшов до вхідних дверей і постукав. Відповіла йому тиша. Він повторив цю дію, але йому ніхто так і не відповів. Він постояв хвилин п'ять і коли збирався йти, вхідні двері відчинилися і на порозі він побачив молодого хлопця. Приблизно його віку.
—Доброго дня, вибачте, що одразу не відкрив. Був трохи зайнятий. Ви хто? І що вам потрібно? — запитав молодий хлопець, уважно вивчаючи гостя.
—Доброго дня, мене звуть Максим. Я шукаю одну дівчину. Її звати Катя. Катя Самсонова, — знервовано промовив Максим.
—Щось знайоме. Здається, вона подруга моєї сестри. Проходьте, я зараз покличу сестру. І ви поговорите з нею, — хлопець пройшов усередину будинку, прямуючи у невідомому напрямку. Максим увійшов слідом за хлопцем, роззувся в коридорі й пройшовся коридором, а потім він опинився у просторій вітальні.
—З другого поверху спустився хлопець з дівчиною. Вони підійшли ближче до Максима.
—Вітаю. Ви хто? — звернулася до нього дівчина. Вона була трохи нижче Максима з блакитними очима.
—Здрастуйте, мене звуть Максим Приходько. Я шукаю Катю Самсонову.
—А навіщо вона вам? — вона спідлоба дивилася на нього підозрілим поглядом.
—Вона моя подруга. Ми трохи посварилися, і я хотів би вибачитись за свою поведінку, але вона кудись зникла. Ось тепер шукаю її, — зніяковіло говорив Максим.
—Вона не говорила мені про вас, — дівчина склала руки на грудях.
—Тобто не казала. Вона мені всі вуха продзижчала про якогось Максима, — приголомшено дивився хлопець на сестру. — «Максим такий гарний, Максим такий уважний», — передражнив хлопець, махаючи руками у повітрі.
—Як це?! А мені чому нічого не сказала? — приголомшено подивилася вона на брата.
—Я звідки знаю? — обурився брат. — Ти її подруга, от у неї й питай. А я пішов, на мене чекають, — роздратовано сказав хлопець і вийшов з будинку.
—От же ж! — зло кинула дівчина і глянула на Максима. — Гаразд, йдемо, відведу тебе до неї. Не знаю, що у вас там сталося, але гадаю, вам варто поговорити, — важко зітхнувши, вона пішла на гору, Максим пішов за нею.
—Катюш, до тебе прийшли, — дівчина підійшла до ліжка, на якому лежала Катя, повернута спиною до дверей.
—До мене? Хто? — Катя нахмурила брови.
—Якийсь хлопець. Звати Максим.
—Що? Максим тут? — Катя шоковано дивилася на подругу, сідаючи на ліжку.
—Піду, впущу його, — подруга намагалася приховати посмішку, піднялася з ліжка і попрямувала до дверей, за якими стояв хлопець. — Заходь, а я піду на кухню. Чай будеш? – звернулася вона до подруги.
—Так, фруктовий, — тремтячим голосом відповіла Катя.
—Гаразд, я піду, — відповіла подруга і вийшла з кімнати. Хлопець провів поглядом дівчину, і коли двері зачинилися, він глянув на Катю.
—Невпевнено Максим підійшов до ліжка і сів на край, нервово потираючи руки.
—Привіт, як ти? Чому не відповідаєш на дзвінки Артема? — тихо спитав він, уважно дивлячись на неї.
—Привіт. Просто не хочу. Як ти знайшов мене? Артем сказав адресу? — вона подивилася на нього. Їхні погляди зустрілися.
—Ні. Я згадав, як ти просила мене привезти тебе сюди до подруги. Ось і приїхав, щоб дізнатися, як ти? — м'яко промовив він. В його очах вона побачила ніжність. Їй так хотілося обійняти його.
—Я нормально. Мені вже краще, — усміхнулася Катя.
—Сьогодні чудова погода може, прогуляємось? — запропонував він.
—Хороша ідея, дай мені трохи часу, а потім можемо піти до парку, — мило посміхнулася дівчина, з ніжністю дивлячись на Максима.
—Добре, я почекаю тебе внизу, — хлопець поцілував дівчину в щоку. Вона трохи зніяковіла і відпустила його руку. Максим вийшов із кімнати прямуючи до вітальні.
—Ну що, поговорили? — звернулась до Максима подруга Каті, як тільки той з'явився у вітальні.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знак янгола, Надія Містицька», після закриття браузера.