Читати книгу - "Знак янгола, Надія Містицька"

—Я можу зцілити хворого, можу повернути людину до життя, яка померла протягом трьох днів. Можу одним клацанням пальців відібрати життя людини, — почала говорити Дженні.

—А ти при цьому щось відчуваєш?

—Ні. В такі моменти, я ніби «вимикаю емоції» інакше мені важко працювати. Коли перед тобою безневинне дитя, яке ти повинен забрати, яке прожило від сили декілька хвилин або годин. Чи місяців, неважливо. Це важко. Або забрати душу жертви, що постраждала від насильства чи щось подібне. Коли є емоції – баланс порушується, — тихо промовила Дженні, дивлячись в воду.

—Тоді, якщо моя мати помре, ти зможеш повернути її до життя? — обережно спитав хлопець.

—Ні, це не так просто. Кажу ж, що на зцілення її тіла піде багато сил, — суворо подивилася вона на Діму.

—Вибач, — він винувато опустив голову.

—І ти мене вибач, але, на жаль, тобі доведеться змиритися з цим.

—Мабуть, правду кажуть люди: «все йде так, як повинно бути й ніяк інакше». Якщо я маю пожертвувати життям своєї матері заради того, щоб в майбутньому створити ліки від цієї страшної хвороби, то гаразд. Нехай буде так, — важко зітхнув Дмитро дивлячись на темне небо.

—Ти мені подобаєшся, — задумливо дивилася на Дмитра Дженні.

—Не смішний жарт, — роздратовано відповів Дмитро.

—Чому? Я не жартую. Якщо хочеш, я можу допомогти тобі у створенні ліків.

Добре, я згоден, — сумно посміхнувся Дмитро.

—Чудово. А зараз, давай я відвезу тебе додому. Тобі не треба тут знаходитись. Це місце все ще приваблює твою душу. А тобі ще рано покидати цей світ, — дівчина взяла під руку Дмитра, і вони разом пішли до запаркованої неподалік машини дівчини. Сівши в машину, вони поїхали до будинку Дмитра.

*****

Наступного дня після заходу Артем намагався зв’язатися з Катею, але все було марно. Він не міг зрозуміти, чому Катя спочатку сказала, що він їй подобається, а потім заперечує це. Та ще й приховує те, що з нею зробив Женя. Максим не робив нічого, щоб знайти дівчину чи просто з нею якось зв’язатися. Він не хотів її турбувати зайвий раз і дратувати її своєю присутністю. Максим намагався забути про неї й повністю поринув у роботу. Та Антонов ніяк не міг знайти Катю. З того моменту минуло кілька днів. Хлопці сиділи у кімнаті відпочинку.

—Ну, не могла ж вона просто зникнути, — Павло виглядав спантеличеним.

—Вона ж людина, а не голка, щоб не можна було знайти її ніяк. Ти ходив до неї додому? — запитав Артема Денис.

—Немає її вдома, — стомлено відповів Артем, потираючи рукою обличчя.

—Ну, може, у неї тут подруги є?

—Гадки не маю, є у неї подруги тут чи ні.

—А батьки? — не вгавав Денис, здивовано дивлячись на Артема.

—Вони живуть в іншому місті. Їхню адресу я не знаю, — відповів хлопець, підвівся з дивана і підійшов до протилежної стіни.

—Артеме, у тебе на всі питання є відповіді, але елементарно знайти людину, яка тобі дуже дорога ти не можеш. Я шокований, — приголомшено дивився на друга Денис.

—Максе, ти говорив з нею? — звернувся Андрій до нього.

—Ні, і не збираюся, — холодно відповів він, щось захоплено читаючи в телефоні.

—Чому? — здивувався Андрій.

—Вона не хоче мене бачити, — так само холодно відповів Максим, не відриваючи свій погляд від телефону.

—Я зрозуміти не можу. Спочатку ти завзято намагався добитися її уваги, а тепер ти хочеш її забути? — спантеличено дивився Андрій на Максима.

—Чи це все через дитину? — припустив Микита.

—Просто я їй не потрібен, — роздратовано сказав хлопець.

—Чому ти так вважаєш? — поцікавився Андрій.

—Вона мені сама сказала про це ще тоді в лікарні, коли я приходив до неї.

—Може, все-таки подзвониш їй? — порадив Артем.

—Не бачу в цьому сенсу. Я хотів би, щоб ви були разом, — Максим подивився на молодшого.

—Але як бачиш, цього ніколи не станеться. Адже вона навіть спілкуватись зі мною не хоче, — сумно промовив Артем.

—Гаразд, я краще поїду до неї, — неохоче погодився Максим, підводячись з дивана.

—Добре. Повідом як знайдеш її, — звернувся Сергій до Максима.

—Так, добре, я поїхав, — хлопець вийшов із кімнати.

 

Максим їхав дорогою і думав про те, чи правильно він чинить. Так, Катя йому дуже сподобалася, але водночас у нього були певні сумніви щодо власних почуттів до неї. У нього були змішані почуття. Таке з ним відбувалося вперше. Вперше в житті йому так сподобалася незнайома дівчина, що він був готовий прийняти її з чужою дитиною. Він уперше відчував такі сильні емоції. Йому хотілося бути поруч із нею, але одночасно він не був готовий до стосунків. Через його завантажений графік він не зможе приділяти її достатньо уваги. Знаючи своїх фанатів, не факт, що вони зможуть прийняти її, або компанія може не схвалити їхні стосунки. Він боявся, що не зможе зробити її щасливою. Що зможе накликати на неї лихо, а не подарувати їй своє кохання. Він боявся їй зашкодити, та в той самий час він потребував її присутності.