Читати книгу - "Тіні червоного місяця, Кулик Степан"

Розділ 25

— Офігіти! — очі Ліди буквально сяяли від захоплення. — Інопланетні загарбники! Демони! Злиття! Та це крутіше, ніж в американському кіно!

Ні, як не крути, а ми з ними зовсім різні створіння. Наче й справді з різних планет. Або, як мінімум, різні біологічні види. Будь-який мужик, почувши б подібну історію, видав би, як мінімум, «Оце ж, короста!» — природно, у більш міцних виразах. Оскільки добре розумів би, що на його голову впала чергова проблема, яку ще й фіг збагнеш, як розрулювати. І, звичайно, ніякої радості при цьому не відчуваючи.

Інша річ — жінки. Рум'янець на щоках і блиск у погляді.

А все тому, що вся історія розвитку Людства привчила їх до того, що хоч би які біди трапилися — розгрібати їх в першу чергу чоловікам. Тоді як жінкам приготоване місце у залі для глядачів. У крайньому випадку, якщо все ж таки доведеться піднятися на сцену, серед статистів. Ну і нагороду переможцю вручати.

— Треш… — продовжувало тим часом дівчисько. — І навіть не розповісти нікому...

Ще одна напасть. Ні, Система, реально вирішила приколотися, підсовуючи мені такий подарунок. Мабуть, щоб не нудьгував від рутини.

— Чому ж? — хмикнув я. — Пам'ятаєш реакцію матері, коли ти спробувала їй розповісти про аури? Ну ось… Так що сміливо розповідай… кому захочеш. Кімната з м'якими стінами та сорочка з дуже довгими рукавами — гарантована.

— Це точно… — посерйознішала Ліда. — Дядь Михайле… Ви не думайте… я не дурепа якась. Я все розумію. Просто все так раптово. І… і, ну, як у ваших книгах… Але ви не сумнівайтеся, я все що треба зроблю. Чесно, чесно…

— Впевнена? Мені все ж таки здається, ти не готова ...

— Ще як готова! — з жаром запевнило дівчисько. — Ви просто скажіть, що треба зробити. І… і дайте мені трохи часу, щоб прийти до тями.

— Гм… — я недовірливо глянув на дівчину. Так, зміни суттєві. Нездоровий рум'янець зник. Дивиться серйозно. Що ж, може, й вийде толк? Зрештою, нічого особливого від неї не потрібно. Лише дзеркало зображати. Принаймні на перших етапах. А там подивимось…

— Гаразд. Поживемо — побачимо, яка з тебе супергерл вийде.

— Ну, ось… самі починаєте… — надула Ліда губки.

— Жартую… А якщо серйозно, то перш за все тобі треба прийняти запрошення до мене в групу. Як у комп'ютерній грі. Готова?

— Так.

Відкриваю відповідну вкладку.

«Вітаємо! Ваш рівень розвитку дозволяє знайти готового для ініціації землянина та звести його до рангу «Помічник». Для цього потрібна добровільна згода персонажа вступити до групи Вартового. На даний момент, через обмеження першим рівнем навички Лідерство вам доступний тільки один помічник. На даний момент для ініціації придатний персонаж Лідія Шпилька. Активувати процес ініціації? Та ні»

Так…

— Ух, ти… — одразу вигукнула Ліда. — Офігіти!

— В сенсі?

— Мені прийшло повідомлення. Як есемеска, тільки перед очима. Запитують, чи хочу я вступити до групи «Помічники Вартового». І пропонують схвалити пропозицію.

— А ти готова?

— Звичайно. Я ж вам казала… — обурено вигукує дівчисько.

— Тоді погоджуйся. Без цього ми з місця не зрушимо.

— Так-так… Зараз тільки розберуся, як тут що натискати. О, є…

«Вітаємо! Вами проведено ініціацію першого помічника! Нагорода – 1000 пунктів досвіду +5 вільних пунктів характеристики для персонажа Лідія Шпилька. Тепер ви можете бачити її характеристики та керувати їхньою зміною. Також вам доступний функціонал розподілу досвіду. За замовчуванням баланс встановлено 90:10. За бажання співвідношення можна змінити. Але не нижче 5:95»

А Семен Семенович, виявляється, мені збрехав! І я зовсім не був зобов'язаний віддавати йому левову частку досвіду, який ми отримали в спільній операції. Це було лише його рішення. Чи ця схема працює виключно у парі: Вартовий-Помічник, а між Охоронцями інші стосунки? Гаразд… Не суть. Контакт з іншим Охоронцем поки що не планується. Ось і нічого голову сушити. А наш із Лідою спільний повзунок ми трохи пересунемо. Їй на старті багато досвіду не потрібно, і так швидко в ріст піде, так що 70/30, думаю, буде справедливо.

— Клас… Мене привітали з ініціацією. Тепер я – «Помічник»! А ще в мене з'явився інтерфейс… точнісінько, як в іграшці. З глузду збожеволіти... А ще — інвентар, візуалізація персонажа, його характеристики, гілка розвитку...

— Так, стоп! Розвиток не чіпай — я сам.

— Ну, дядько Михайле…

— Ніяких дядьків… Ти нуб і нічого не розумієш. А я зроблю як слід. Так що сиди смирно і долубайся в носі.

— Так «смирно», чи «долубайся»?

— Не мудрагельствуй…

Шпилька Лідія

Раса — людина, землянин

Клас — Помічник

Досвід 10/100

Рівень — 1

Життєва енергія — 54

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍