Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Ти краще, ніж думаєш про себе і Ельгорт знав це! Я знаю про це, прошу, ходім зі мною.

–Час для мотивацій заввершено, Найджеле. В мене починається мігрень.

–Не погрожуй, я не повірю, що ти можеш зробити мені боляче.

–Розумієш, в чім річ, любий. – піднялась Ельга.– Хоч ти справді дуже милий малюк і я відчуваю до тебе якусь батьківську приязнь, темрява і злість кликоче в мені, тому ідея вбити тебе на місці, прямо зараз, не здається мені поганою. Тобі не страшно?

–Я тобі довіряю.

–Дарма.

–Ти жорстока до себе, Ельго. Я бачу тебе іншою, сперечайся скільки хочеш. Я нікуди не піду звідси, як би тебе не сердило: я знаю тебе. За цей короткий час, за кілька коротких діалогів, за всі твої красномовні погляди. Я Знаю, що ти любиш свою сім'ю, хоч і не проявляєш цього у звичній манері. Я знаю, що ти винуватиш себе у смерті батьків, а не Містифікатора, який вчинив напад на палац. Я знаю, що ти виниш себе у смерті Ельгорта, бо Містифікатор вбив його твоїми руками. –він відчув, як сльози забриніли в очах.– Знаю, що ти виниш себе у всіх гріхах, бо зустріла мене і Есме. І я винен у цьому, я дійсно винен, що припхався тоді на поріг твого дому, але я радий, що зустрів тебе. Бо тільки зараз той жахливий писк, з яким я жив все життя припинився. Постійна тривожність зникла, коли я нарешті познайомився з тобою. І хай ти кинула мене у стіну, морозила до втрати свідомості, ти та, що врятувала мені життя не один раз і підтримала, коли навіть сама того не хотіла. Таку Ельгу я знаю.

–Закінчив?– вигнувши брову, спитала вона.

–Так?–невпевнено спитав Найджел і знітився. Він очікував, що його монолог розтопить крижане серце, однак схоже лише розсердив дівчину сильніше.

–Чудово.– Ельга повернула кисть, сніжинки закружляли навколо її долоні, потім вона махнула нею, задавши напрямок сніжинкам, що підлетіли до обличчя хлопця і, за помахом її пальців, порізали його щоку, лоб та перенісся. Свіжі подряпини запекло, Найджел шумно втягнув повітря через зуби, торкаючись щоки.

–Не кажи, що не попередила. –тихо нагадала вона. – З чим ще завітав?

–Тобто? – протягнув крізь біль він.

–Припини. Невже ти вважаєш мене настільки легковажною, ніби я повірю, що ти з'явився для підняття бойового духу та іншої сентиментальщини.

–Нам потрібна твоя допомога.– здався Найджел.

–У чому це?

–Зняти закляття з міста. Ми думаємо, що всі жителі міста і Джина втратили пам'ять.

–Може, це й на краще.– знизала плечима Ельга.–Ґотліну час почати все заново.

–Містифікатор однозначно повернеться по нас і переб'є всіх. Він щось шукає. Щось... що буде сильнішим за все і за всіх. Я не знаю, що це, але... Ми шукаємо шлях до Священних вод.

–Священні води? Це легенда.

–Селія сказала, що сестри води допоможуть зняти прокляття. Можливо... вони розкажуть і тобі, як зняти прокляття з цього палацу. Прошу. Допоможи нам знайти це місце. Не хочеш допомагати нам, нехай так. Допоможи собі. Але не йому. Він знищить усе так само... як він знищив Ельгорта.

–Я не збираюся кооперуватися з Містифікатором. У мене є свої резони у зв'язку з Вищими, і повір мені, ці справи ніяк не свідчать про моє до них наближення. Але я вважатиму за краще стояти осторонь вашої війни. Я не буду шукати Священні води.

– Хіба ти не хочеш врятувати своє королівство?

– Королівство? – запитала вона, глянувши на хлопця. – А де воно, те королівство? Рятувати вже нічого, все втраченояРяорооо.

–То ти просто здаєшся?

–А, що вже вдієш? Можу зачистити Ґотлін і збудувати королівство з нуля, як тобі ідея?

–Сподіваюсь ти жартуєш…Прояви співчуття, прошу.

–Востаннє, коли я виявила співчуття, мій брат помер. Ти вірно зазначив, якби я не пішла з тобою і твоєю подружкою, Ельгорт був би живий.

–Хіба він би не хотів урятувати палац, урятувати нас усіх?!

–Він уже нічого не хоче. –відвернулася вона. –Він мертвий.

–Ельго... прошу.

–Ґотлін вистоїть. – повідомила Ельга, дивлячись у вікно.– Як робив це безліч разів. Я врятую свою спадщину, але не тебе і не їх. Цьому місту давно час очиститися.

На цих словах, Найджела огорнув туман, і він знову опинився на тій самій галявині, з якої вони всі висунулися три дні тому.

–От би так відразу.– сказав Пітер.– А то три дні повзли.

–Що ж вона нас до криниці не підкинула? – запитав Джим.

– Священним водам.– прошипіла Селія.

– Велика різниця.– закотив очі Джим і відійшов убік.

–Це вона зробила?! – запитала Джилана, взявши Найджела за підборіддя, вона стиснула кулаки і отруйний терен закрутився навколо неї.– Це напад, я цього не залишу!

–Усе гаразд.– він утримав її за лікоть.

–Бачиш? А ти казала мені, що вона безпечна. Подивися, що вона зробила?! – крикнула Джилана Калерії.

–Заспокойся.– відповіла вона.–Найджел живий, у нас із нею бувало й гірше.