Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"

Розділ 73: Облава

Ранок настав похмурим і холодним. Над містом висів сірий туман, немов сам Київ знав, що цього дня буде щось велике. Денис стояв біля оперативного мікроавтобуса, оглядаючи свою команду.

 

> — Ніяких помилок. Входимо чітко за планом. Усіх затримуємо без розмов, документи на столах не чіпати. Наша мета — Тарасов і його "партнери", — коротко нагадав він.

 

 

 

Максим перевіряв апаратуру: мікрокамери, шифровані рації, переносні сервери для негайного копіювання даних.

 

> — У нас буде п’ять хвилин, максимум десять. Далі все може зірватися, — нагадав він.

 

 

 

Операція планувалася так, ніби вони штурмують ворожу фортецю.

 

 

---

 

Спорткомплекс стояв віддалено від людних місць. За високим парканом із камерами спостереження був сучасний зал, зали для тренувань, басейн. Все виглядало офіційно. Але саме тут проводилися найважливіші зустрічі кримінального середовища.

 

Денис глянув на годинник: 8:27.

 

> — Починаємо, — кинув він.

Дві групи одночасно атакували — одна через головний вхід, інша через службовий. Все відбувалося блискавично: вибиті двері, крики, брязкіт зброї об підлогу.

 

У залі для конференцій Тарасов і ще шестеро людей сиділи за столом. На хвилину вони завмерли від несподіванки, а потім хтось спробував тікати.

 

> — На підлогу! Обличчям вниз! — загримів голос Дениса.

 

 

 

Один із охоронців спробував потягнутися до пістолета, але Максим ударом збив його на землю.

 

Усе тривало не більше двох хвилин.

 

> — Чисто! — доповіли оперативники.

 

 

 

Тарасов лежав на підлозі, стискаючи зуби від злості. Але пручатися не наважувався. Він чудово розумів: сьогодні — не той день, коли можна вирватися.

 

 

---

 

Уже за пів години Денис сидів у фургоні, переглядаючи вміст комп’ютерів і мобільних телефонів, вилучених під час облави.

— Тут не тільки обіг грошей, — зауважив Максим. — Тут списки "чорної каси", зв'язки з високопосадовцями, контракти на "замовлення" певних людей…

 

 

 

Денис кинув погляд на Тарасова, якого вели повз них у кайданках.

 

> — Ти програв, Кирило, — сказав він спокійно. — Твоя гра закінчилася.

 

 

 

Тарасов лише сплюнув собі під ноги.

 

Денис повернувся до Максима:

 

> — Це тільки початок. Коли ми відкриємо все, що вони приховали, підуть ще більші риби.

 

 

 

Максим посміхнувся куточком рота:

 

> — Мабуть, варто готувати другу хвилю арештів.

 

 

 

Денис кивнув:

 

> — Працюємо.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍