Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

Після гучного пострілу запанувала ще гучніша тиша. Платон бачив, як закам’яніло обличчя Ембері. Вони стиснула губи в тонку лінію, в очах блищали біль і шаленство. Тіло Фреда миттєво почало зникати...

- Машино, тягни сюди Крапса. Розв’яжи йому руки. Я вийду з гри просто зараз! – вона обернулась і обвела всіх поглядами. – Обіцяю, що спробую вас врятувати. 

Сонячна Машина слухняно розв’язав Крапсові руки. Акуратно перерізав мотузки гострим краєм леза сокири, якою він віртуозно вправлявся. Взяв хлопця за комір і потягнув до дверей входу в сферу виходу. 

- Ембері, ти зробиш помилку, - промовив Платон. – Треба діяти по-хитрому. Щось придумати. Адже отямишся в капсулі в офісі Грея. Ти в їхніх руках. Вони можуть зробити з тобою все, що завгодно. 

Дівчина мовчала. Напевно, вирішила все для себе, і зупинити її вже було неможливо. 

Сонячна Машина підтягнув Крапса, котрий здавався поряд із ним маленьким і низеньким, як дитина, схопив за руку і насильно приклав його долоню до спеціальної виїмки на дверях. Ембері притулила свою долоню поряд у таке ж саме заглиблення. 

Двері повільно відчинилися. За ними виявилася велика кругла кімната, по центру якої знаходилася платформа переносу. Миготливі опуклі стіни сфери приглушено моргали перламутровими сполохами. 

«Доступ до переходу дозволено!» - прозвучав приємний жіночий голос. – «Переступити поріг виходу з останнього рівня «Віртуозної Гри» може лише один гравець. Зробіть свій вибір!». 

Ембері вже зробила крок, щоб ступити за поріг. Аж раптом сталося непередбачуване...