Читати книгу - "Академія Арканум: Спокуса для ректора, Леді Анет"

— Буду, — видушила я. — Все добре, я не серджусь.Я обійняла його й відчула запах знайомого одеколону — такий рідний, що сльози знову підступили.

Батько поплескав мене по спині й гучно мовив:

— Поручаю її вам, молодий чоловіче! Бережіть мою дівчинку. Будьте щасливі, діти!

Раймонд узяв мене за руку, сліпуче усміхнувся й стримано промовив:

— Безперечно!

Батько повернувся до веселих гостей, а чоловік гаряче прошепотів мені на вухо:

— А тепер можемо й піти, крихітко Ізабелло. У нас попереду ще одна справа, до якої я просто не можу дочекатись.