Читати книгу - "Нескорена імператриця, Аманді Хоуп"

Глава 71

На душі в неї панувало занепокоєння. Пан Лабонт – один із найкращих представників свого часу. Отримай його в союзники – і ти виграв битву.

Домінік тим часом розлив вино та передав їй чашу.

– За мою сьогоднішню перемогу! - запропонував він тост, призовно піднявши вгору посудину.

У відповідь дівчина дзвінко засміялася. Вона зрозуміла подвійне значення фрази: здається, цей зухвалий герцог вже святкує над нею перемогу. Така самовпевненість!

«Можна його спокусити! - міркувала Ліна в думках. – Але поряд з цим балагуром натовпи дівчат, які намагаються його до себе прив'язати. Йому не цікаві доступні панянки, він прагне полювання, причому таке, щоб здобич вислизав в останній момент. Тоді тільки можна буде утримати його інтерес. Я не маю часу на ці ігри! Якщо він на стороні Крегаста, дії щодо зміни імператора незабаром відбудуться. І тоді його не зупинити. Як же його переманити на свій бік?

- Вам завтра дістанеться від третього принца! Вас не турбує його гнів? – знов запитала вона, зробивши ковток вина, з бажанням побачити його реакцію.

Виявити його слабкості і бити в найболючіше місце – це була тактика Гордора Крегаста. Але є й інший, надійніший спосіб. Дізнайся про слабкість ворога і подбати про них. Подяка стане сильним почуттям, що він до тебе зазнає. У цей момент треба брати тепленьким!

Вона заплющила очі, смакуючи османтусове вино. Давно вона не куштувала цей напій, що відразу нагадав про ті далекі дні в палаці. Нині все здавалося лише сном. Час стер з пам'яті багато речей.

- Третій принц? - перепитав герцог, вдавши, що сильно здивований питанням і раптом пустотливо усміхнувшись, додав. - Ви за мене переживаєте?

«Вправно ухилився від відповіді», - зрозуміла Ліна, опустивши погляд.

Цей чоловік постійно змушував її посміхатися своїми витівками. Якщо це його метод завоювання жінок, він досить успішний. Не дивно, що у герцога багато шанувальниць.

Домінік знову наповнив чашу вином. Белтрам було дуже смішно за цим спостерігати, шахрай явно поспішав її напоїти. Але навіщо?

Вона подивилася йому в очі і, нахилившись над столом, змовницьки пошепки запитала:

- Ви програли навмисно, бо планували і вина випити, і поцілунок отримати?! - вона не зводила з нього своїх ясних пронизливих очей.

Його високість відчув, як мурашки від цього погляду побігли тілом. Вкотре захоплюючись її розумом, раптом розсміявся.

- Ви знову збиваєте мене з пантелику своєю прозорливістю! - заявив з усією відвертістю, але подальші його міркування схвилювали Ліннею, її серце затремтіло. - Юна вісімнадцятирічна дівчина не може думати так здраво. Скільки років душі, яка живе у цьому тілі?

Тепер настала її черга дивуватися: він наче прочитав її думки. Щоб приховати своє сум'яття, пані Белтрам взяла глечик з вином і, як гостинна господиня, вшанувала герцога, наповнивши його чашу.

Поставивши перед гостем вино, підняла голову і натрапила на проникливий погляд Його Світлості.

Простеживши за рухом її рук, він трохи задумливо промовив:

- Ви маєте грацію, властиву королівським особам. Роки, проведені на полях битв, ніяк не позначилися на вашій жіночності. Мабуть, генерал Белтрам приділяв вихованню доньки особливу увагу.

У Ліни навіть дух захопило від його слів. Але вона легко посміхнулася, одними куточками губ, і зробила ковток вина.

"Він ніяк не може знати, що я вже жила це життя!" - промовила в умі, заспокоюючи себе.

- Так, батько про мене завжди дбав! - витончено схиливши голівку, на знак подяки за похвалу відповіла чисту правду.

Вони з герцогом немов грали в кішки-мишки. Тільки котом зараз був герцог, і Ліні зовсім не подобався такий стан речей.

Вони ще трохи поговорили про різні дрібниці. Як раптом Домінік став пустотливим, наче хлопчисько.

- І все ж таки поцілунку не буде?! - видав він найчарівнішу свою усмішку, заглядаючи їй у вічі.

- Ні! - відповіла вона з незмінним спокоєм і ввічливою напівусмішкою.

Добре, що він не міг почути її думки і відчути биття серця, інакше відразу зрозумів би, наскільки дівчина схвильована.

- А якби я виграв гонку, ви мене поцілували б? – спитав несподівано герцог.

Погляди, якими він обдаровував дочку генерала, ясно казали, що цей чоловік нею захоплений. Ось тільки цей азарт в очах від того, що зустрів гідного супротивника чи вона йому справді подобається?

Втім, Ліннея не замислювалася над цим питанням. У будь-якому випадку вона не має часу, щоб витрачати його на чужі ігри.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍