Читати книжки он-лайн » Фанфік » Сьома команда, Діана Козловська

Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

12
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75 76 ... 114
Перейти на сторінку:
Частина 25. Магія дорогої сукні. Я вперше відчуваю себе на рівні з ними!

Іспит складено, а отже, можна зітхнути з полегшенням. Наш альянс було розкрито, однак, боротьба стає дедалі запеклішою! Команди, що набрали найменшу кількість балів, а саме ті, що тихо та мирно спали на партах, не маючи жодного шансу дописати свою роботу, — вибули. Вже після обіду їх було зібрано на невеликій площі біля адміністративного будинку та оголошено про офіційний вихід з конкурсу. Зі сльозами на очах бідолашні сідали в машини, прощаючись з табором назавжди. Проте всі відчули лише полегшенням, коли низка тонованих автомобілів зникла за громіздкими воротами цього місця.

З гри вибуло чотири команди, але крім нашого союзу залишається доволі суворий противник! Яка ж ця Кетсукі самовпевнена, аби залишитися сам на сам з людьми, які домовилися боротися разом проти неї. Невже її не бентежить той факт, що на її боці знаходяться тільки двійка дівчат, які жахаються одного її погляду? Така підтримка влаштовує це безтурботне стерво, чи вона звикла воювати наодинці проти всього жорстокого світу?

На вечір заплановано вечірку, аби відсвяткувати зменшення кількості команд у грі. Всі конкурсанти альянсу, що заснули на іспиті, були рознесені тими лячними головорізами по котеджах. До початку сутінок Наруто вже щодуху волав на весь будинок, весело радіючи через нашу виняткову кмітливість. Здається, цей хлопець навіть задоволений тим, що не надто напружився, проспавши майже весь день. Єдине, що досі бентежить — це відсутність Какаші. Ми не бачили його з самого ранку, як й інших менторів команд. Він не повернувся й надвечір, змусивши нас занепокоїтися.

Рівно о восьмій, коли ми вже майже готові висуватися, наш котедж сколихує різкий стукіт у вхідні двері. Ми з хлопцями обережно підходимо до них впритул, насторожливо прислухаючись до того, що відбувається назовні. Однак стукіт повторюється, наполегливо змушуючи нас підкоритися й нарешті відчинити кляті двері. На порозі стоїть один з тих амбалів, мовчки простягаючи в руки Саске три величезні коробки, після чого повертається й швидко рушає звідси геть.

— Якого дідька? — невдоволено промовляє Наруто, відкриваючи коробку зі своїм іменем, виведеним охайним почерком. — Вони гадають, що я вдягну те, що вони підібрали? Зачекайте… це ж дорогучий бренд!

Тим часом я дивлюся у свою коробку, дістаючи звідти дивовижну шовкову сукню з величезним вирізом на спині та на нозі, що починається від середини стегна. Оксамитово-зелений колір, мушу зазначити, неабияк пасує моїм очам. Проте мені здається, що цієї приємної на дотик тканини замало! Я не звикла до настільки відвертих речей!

— Це дуже дорогі речі, — спокійно каже Учіха, розглядаючи свій сучасний костюм з усіх боків. — Таке враження, що вона намагається догодити нам. Вони знову щось задумали?

Учіха ретельно вивчає подаровані речі, й мені здається, хлопець навіть милується дорогезним вбранням! Не час бути настільки необачливим! Я все ще тримаю свою сукню за бретелі, коли гучне, неочікуване ойкання змушує мене здригнутися.

— Нічого собі! — горлає Наруто, викочуючи блакитні очі від приємного подиву. — Ця сукня неперевершена, Сакуро! Не хочу нікого образити, однак, ця відьма має смак! Колір безперечно пасує тобі!

Хлопець підходить до мене впритул, вихоплюючи сукню з моїх рук. Він приставляє її до мене, не стримуючись від щирого захоплення. Те, що вражає найбільше — Саске лише підтримує захват свого друга! Вони обидва геть сказилися від виснажливого напруження та стресу?!

— Я згоден з ним, — лагідно усміхається Учіха, проникливо дивлячись на мене. — Гадаю, нам варто вдягти запропоноване, хоча це й безумовно дивний жест з боку клану Кетсукі. Певно, вони прагнуть продемонструвати свою впливовість та заможність, підкупивши нас цим вбранням.

Узумакі лише махає рукою на доречне зауваження, повертаючи мою сукню в коробку, але лише для того, щоб знову почати милуватися власними речами. Дуже стильна чорна краватка, біла приталена сорочка… та він в шаленому захваті від думки про себе, коли вдягне їх!

— Не маю нічого проти! Нехай хизуються, нам від цього гірше не стане! — дзвінко сміється Узумакі, закидаючи білу сорочку собі на плече. — Найстрашніше позаду! Іспит складено, тому варто трохи відпочити й розслабитися, принаймні сьогодні.

Мені уривається терпець, коли ці два павичі не прагнуть дослухатися до здорового глузду! Та невже їх настільки просто підкупити якимсь мотлохом?! Нехай цей мотлох й коштує, немов квартира в елітному житловому комплексі! Трясця!

— Какаші й інших кураторів досі немає, Наруто! — кричу я, нагадуючи собі обачливу матусю. — Ми не можемо дозволити собі просто розслабитися й грати за правилами навіженої дівки! Чи в тебе бракує клепки?

Я навіть наставляю на нього вказівний палець, наче й насправді сварю неслухняну дитину. Хлопці усміхаються, дивлячись на моє червоне від злості обличчя, ніби це все пусте! Наруто обхоплює долонею мою руку, опускаючи її, щоб я припинила нервувати.

— Все буде добре, ми вже дорослі, — заспокійливо каже він з такою блискучою усмішкою, що за мить я відчуваю як починаю шаріти ще дужче. — І ми прикриємо одне одного, тому що будемо поруч. Ми сьома команда! Нас не залякати дорогезним подарунком та шикарною вечіркою!

Складається таке враження, що вони геть забули про те, де ми знаходимося та що трапилося з нами всіма вранці! Як же мені бракує вчителя з його настановами та занадто недовірливим поглядом на речі! Кетсукі не просто так відокремила нас від менторів! Вона безперечно щось запланувала на цю кляту вечірку!

— Саске, прошу, хоча б ти! — з благанням у погляді я звертаюся до хлопця.

Однак у відповідь отримую глузливу усмішку та сміх! Та що з ними не так?! Якого біса вони втратили пильність, не вбачаючи нічого дивного в цій вечірці?! Ми мусимо йти наперекір бажанням Юкі, а не танцювати під її музику!

— Я буду слідкувати за тим, щоб ми спокійно розважилися в цей вечір, — сміється Учіха, кладучи руки на мої плечі. — Хутчіше вдягаймося й рушаймо! Все має розпочатися за пів години! Сакуро, відпочивати також потрібно! Якщо вони знову задумали щось підступне й божевільне, ми впораємося! Там будуть команди з альянсу, пам’ятаєш? Мене теж вже дістало нервувати й псувати час, який я можу весело провести пліч-о-пліч зі своїми найкращими друзями! Ми чекатимемо на тебе надворі! Переодягайся!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 74 75 76 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сьома команда, Діана Козловська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сьома команда, Діана Козловська"