Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Але… — намагаюся в останнє втрутитися я, аби повернути цим бовдурам здоровий глузд.
— Жодних «але»! — викрикує Наруто, допомагаючи Саске випхати мене до моєї кімнати.
Вони віддають мені коробку, зачиняючи двері прямісінько перед моїм носом, не бажаючи навіть слухати заперечень! Які вони безтурботні, аж бісить! Я пирхаю на зачинені двері, з ненавистю дивлячись на коробку у своїх руках. Чому я маю вдягнутися, наче спокусниця? Через таке вбрання я відчуватиму себе невпевнено й скуто!
Однак, не зважаючи на те, що закипає всередині, я приміряю сукню, дивуючись тому наскільки приємно тканина торкається моєї шкіри! Дідько! Я виглядаю, немов кінозірка, яка за мить має вийти на червону доріжку! Попри недоречно відвертий виріз на всю спину, я відчуваю себе на мільйон! Підбори, які запропонувала мені Юкі у своєму подарунку, доволі зручні та стійкі! Якого біса мені подобається те, що я бачу в дзеркалі?!
Оглядаючи себе з усіх сторін, я розумію, що вже не хочу знімати з себе цю дивовижну сукню! Трясця! Чому мені кортить похизуватися в ній перед хлопцями? Таке приємне відчуття… розуміти, що я дійсно гарна! Мені кортить навіть зробити тоненькі стрілки на очах, аби погляд здавався більш виразним. Що це за дивна магія?! Я що роблю собі зачіску? За допомогою гелю я зачісую волосся назад, роблячи з себе світську левицю!
— Сакуро, ти що… жінка-кішка? — питаю я в самої себе, розглядаючи завершений образ у дзеркалі. — Чому ти не відчуваєш себе як завжди невпевненою? Невже це все ця незрівнянна сукня?
Можливо, вони мають рацію… треба хоча б трохи розслабитися й дозволити собі відпочити. Вимикаючи за собою світло, я зачиняю двері й прямую до вхідних дверей. За мить я бачу хлопців, які виглядають настільки бездоганно та спокусливо, що мені бракує кисню. Із завмиранням серця я розглядаю цих двох, вперше бачачи їх в таких чудових вечірніх костюмах. Костюми настільки вдало підкреслюють їхню фігуру, що просто неможливо відвезти від цих ловеласів захопливого погляду!
— Ти… — запинається Саске, роздивляючись мене з голови до ніг.
— Ти така красуня! — викрикує Наруто, доповнюючи слова друга. — Моє бідолашне серце… твоя стріла влучила прямісінько в ціль!
Жарти жартами, однак, від його погляду я ціпенію, відчуваючи бентежне ойкання у грудях. Мені настільки ніяково, що я відводжу погляд у бік, заправляючи пасмо волосся за вухо, та впевнено крокую вперед, не бажаючи продовжувати цей дивний момент.
— Ти справді дуже гарна! — нарешті каже мені Саске в спину, змушуючи почервоніти.
Ні, Сакуро! Не час повертати собі невпевнену, сіреньку дівчинку, яка втрачає свідомість через простенькі компліменти! Ти пройшла стільки труднощів, аби стати хоч на крок сильнішою та впевненішою у собі! Якщо ти не візьмеш себе в руки, зневажатимеш себе останок вечора! Переводячи подих, я роблю пів оберту в бік хлопців, кокетливо усміхаючись до них.
— Довго ще стоятимете там? — кажу я, наче не відчуваю як підкошуються коліна від захвату в їхніх очах. — Ходімо. Чи ви вже перехотіли трохи розважитися?
Вперше я спостерігаю, як хтось інший відводить погляд через ніяковіння. Вони обидва червоніють, одночасно чухаючи потилиці. Це вперше, коли я пишаюся тим, наскільки впевнено поводжуся! Яка магічна ця сукня! Продовжуючи крокувати, відбиваючи підборами чіткий ритм, я чую як мої друзі починають бігти, аби наздогнати мене. Наша трійка вирушає на цю кляту вечірку! Вперше… я відчуваю себе на рівні з ними… найгарнішими хлопцями академії!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сьома команда, Діана Козловська», після закриття браузера.