Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

– Чи достатньо для чого? – уточнює він. – Так, щоб погостювати, але не для життя. Доведеться мені взяти це питання у свої руки.

Тільки от долоні лягають на мої стегна. Я насилу стримуюсь, щоб не пискнути. Хапаю гору речей та кидаюся до примірної.

– Мені треба подивитися, як це сидітиме!

Тільки-но я встигаю ввійти, як за спиною лунає клацання замку. Обертаюся та зойкаю. Дамір стоїть, спершись спиною на дверцята та посміхається, склавши руки на грудях.

– Починай, крихітко. Я весь увага.