Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

47

Я стою, завмерши та не в змозі поворухнутися. Притискаю до грудей купу одягу і тільки розсіяно ляскаю віями. Ні, цього просто не може бути?

– Ти… – Мій голос хрипне, відразу стає на кілька тонів нижчим, ніж був. І замість нормальної інтонації виходить щось відверте і цілком сміливе. Це видно по потемнілим від пристрасті очам Даміра. О господи ... Він що, знову хоче мене?

– Я? – невинно уточнює він.

Так і стоїть, не ворухнувшись, дивиться на мене, ніби хоче з'їсти. Хижак. Звір. Цар. Поруч із таким складно бути сильною та незалежною, але в той же час чудово розумієш, що Дамір зможе захистити від будь-якої загрози.

– Ти будеш дивитися? – насилу видихаю я, розуміючи, що не знаю, як правильніше сформулювати.

Коли тебе так дивляться, це не не просто одяг та ти, а натуральний стриптиз. Тільки я ось не маю жодної навички для подібного. До того ж це громадське місце, тут будь-якої миті може хтось постукати, щось запитати… Та навіть якщо просто засміються, то все піде не так.

Якоїсь миті я жахнулася, бо зрозуміла, що серёозно про це розмірковую. Тобто ні краплі не соромлюся в принципі таким, а думаю, як це має відбуватися.

– Буду, звичайно, – як ні в чому не бувало Дамір, простягає руки та обережно забирає речі, щоб покласти на спеціальну підставку, а частину – повісити на гачки. – І допомагатиму.

Він витягає чорно-білу сукню, крутить її, задумливо розглядаючи.

– Дівчинко моя, дивись, тут блискавка на спині. Як же ти сама зібралася його вдягати?

Я розумію, що тут не посперечаєшся. Тільки ось у роті пересихає. Надто вже красномовно Дамір на мене дивиться. Все зрозуміло без зайвих слів. Ми займатимемося тут не лише приміркою.

Він вішає сукню на гачок, підходить до мене, кладе руки на плечі, притискається до спини. Гарячий до безумства, мабуть, просто найкраще, що зараз тут зі мною могло статися.

Втискається пахом у мої сідниці. Незважаючи на те, що вони прикриті щільною джинсовою тканиною, я чудово відчуваю його збудження.

Його дихання обпалює мою шию рівно в ту мить, коли він відводить волосся, що вибилося з хвоста, вбік.

– Одяг повинен бути красивим або практичним, – шепоче він. – Саме так казала мені мама. Але знаєш, я зовсім не згоден. Жінка має бути завжди прекрасною. Отже, треба поєднувати красу та практичність. Кожна дівчина гідна всього найкращого.

Дамір прихоплює губами мочку вуха. Тут стає так жарко, ніби в магазині не працює кондиціонер. Його пальці обережно розстібають ґудзичок на моїй спідниці. Я встигаю тільки охнути і залитися рум'янцем.

– Поліно, як ти думаєш, – шепоче він, та внизу мого живота стає так гаряче, що хочеться стогнати, – чи зможемо ми зараз перевірити практичність усіх нарядів? Або не вважаєш це… доцільним.

Мені досить складно відповідати, коли його твердий член неоднозначно впирається у сідниці. Хочеться лише прогнутися хтивою кішкою, спертися долонями об стіну і попросити, щоб узяв прямо тут.

Думки плутаються, серед них немає жодної пристойної. Тільки бажання знову відчути той фейрверк казкових відчуттів, до яких мене доводить Дамір своїми руками та губами. І не тільки.

Ще один гудзик. І ще один. Так до кінця, поки спідниця не опиняється на підлозі. Дамір кладе руку на мій живіт і завмирає.

Я можу тільки охнути та завмерти. Дзеркало відбиває нас обох, напрочуд контрастних за зовнішністю: гарячий кавказький чоловік та ніжна світловолоса слов'янка.

Хочу попросити його перестати бешкетувати, хоч трохи вдати, що ми пристойні люди та прийшли сюди виключно за одягом, але слова застрягають у горлі, коли його долоня спускається нижче та вже дражнить крізь тонке мереживо моє лоно.

Виходить тільки облизати вмить пересохлі губи.

– Ну чого ти соромишся? – муркоче він мені на вухо величезним ситим тигром. – Не бійся, крихітко, тобі сподобається, обіцяю.

А я не можу вимовити жодного слова, тому що вмілі пальці вправно пестять, натискаючи на потрібні крапки.

– Розсунь ніжки, – видихає Дамір одночасно похабно та страшенно збудливо.

Я зволікаю та відразу отримую дзвінкий ляпанець по сідниці. Не встигаю скрикнути, тому рота мені відразу затискає сильна долоня. Залишається тільки скоритися та розвести ноги. Його пальці відразу пірнають між статевими губами. Мереживо стає вологим. Мені водночас соромно і жахливо добре.

Я ледве стримую стогін, не даючи йому вирватися на волю. Залишається тільки дякувати Даміру за те, що здогадався затиснути мені рота – інакше б сюди збігся весь магазин.

– Яка в мене солодка гаряча дівчинка, – хрипко шепоче Дамір, погладжуючи через мереживо вхід у піхву.

– М-м-м…

– Тихо, адже ти не хочеш, щоб нас почули? – з тихим смішком видихає він.

Я хитаю головою та дивлюся так, що видно, як і в нього відмовляє контроль. А потім чути, як скакає блискавка на штанах.

Ні! Так… Господи… Я не знаю, чого хочу. Але тільки, будь ласка, не зупиняйся, будь ласка, інакше я згорю від сорому та… незадоволеності.

Від розуміння цього зовсім не по собі, але що вдієш?

Особливо, коли він легенько підчеплює мої трусики та тягне їх вниз. Виходить тільки охнути та здригнутися.

Губи Даміра обпікають мою шию, спускаються до плеча. Я судорожно схлипую рівно в той момент, коли він трохи штовхає мене, змушуючи прогнутися.

Твердий гарячий член входить у мене майже всю довжину. Хочеться кричати, але виходить тільки звиватися та впиватись нігтями в пластик, яким оздоблені стіни.

Після того, як ми звідси вийдемо, на стінах залишаться подряпини, і люди потім будуть вкрай спантеличені питанням: що тут було?

Дамір жорстко стискає однією рукою моє стегно, фіксуючи у такому положенні, та починає рухатися. Крізь затиснутий рот все одно прориваються стогін. Я схлипую від кожного проникнення та жалібно видихаю, коли він виходить із мене.

– Подобається тобі, Поліно? – зривається голосом шепоче він, втовкмачуючись в мене та не даючи нормально дихати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍