Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

Частина 26. Тут і зараз! Сподіваюся, ти пильно спостерігаєш за цим, Юкі!

Ми підходимо до споруди, що раніше була звичайною табірною столовою, й завмираємо від захвату через різноманіття кольорів та декорацій, які одразу приваблюють погляд. Ціла будівля сяє в яскравому світлі прожекторів, змушуючи все всередині клекотати від краси, яку підлеглі Кетсукі створили за лічені години. Все здається настільки дорогим та витонченим, що закрадаються сумніви: чи дійсно вона створила цю казку без підступних намірів?

З відчинених дверей до нас долинає жвавий ритм сучасної музики, від якої кортить танцювати ще до того, як ми дістаємося центрального входу. Двоє мовчазних здорованів стоять, наче вкопані, та не звертають на нас жодної уваги. Вони виглядають досить напруженими, не зважаючи на веселу й невимушену атмосферу. На мить щось неспокійне ойкає всередині мене, однак, я одразу відганяю всі бентежні думки, переступаючи поріг цього дивовижного місця. Ми не на іспиті… найгірше залишилося позаду. Слід трохи відпочити й забути про хвилювання, хоча б на декілька годин.

Хлопці проходять всередину швидше за мене й велично обертаються, аби простягнути мені свої руки. Які джентльмени, чорт забирай! З гордо піднятою головою, я кладу руки в їхні долоні, дозволяючи супроводити себе всередину зали, наче справжню королеву! Трясця! Мені ледве вдається вгамувати тремтіння, коли всі погляди спрямовуються лише на нашу трійку!

Команди альянсу, на мій подив, тримаються осторонь, хоч ми й відкрили всі карти перед нашою маніпулятивною мерзотницею. До речі, сама Юкі сидить у великому кріслі, наче принцеса на троні. Віддалена від танцмайданчика, вона уважно спостерігає за всім, що відбувається довкола. Її дівчата на побігеньках стоять по боках від своєї норовливої господині, виглядаючи вкрай засмученими. Варто нашим з Юкі поглядам зустрітися, як я відчуваю неприємний струм, що біжить по тілу. Чорт забирай, вона що й справді зла відьма?

Хлопці прямують до колишніх членів еліти, привітно вітаючись з друзями. Як же мене дивує те, з яким полегшенням зітхає Хіната! Синя приталена сукня звабливо обхоплює її видатні форми, однак, глибокий виріз на стегні дозволяє їй рухатися напрочуд вільно, не відчуваючи ніякої скутості. На відміну від мого вбрання, її виріз припадає здебільшого на груди, підкреслюючи всі принади, якими Хінату обдарувала природа. Складається таке враження, що члени еліти з нетерпінням дожидалися нашої появи, адже атмосфера одразу помітно жвавішає. Як і очікувалося від нашої команди, ми з’явилися останніми на цей захід, адже поплічники Кетсукі зачиняють двері, залишаючи нас відрізаними від зовнішнього світу. Певно, я надто довго крутилася перед дзеркалом, милуючись відображенням, через що ми трохи запізнилися.

Обертаючись довкола, я помічаю, що геть усі вдягнені так само вишукано й витончено, як і ми. Невже ніхто не відмовився від настільки привабливого та гойного подарунка? Не дивно, що жоден з присутніх не підходить до їжі та не пригощається запропонованими напоями, адже після підступної витівки на іспиті всі з недовірою ставляться до частування. Я бачу як Неджі Х’юга насторожено підходить до дверей, аби перевірити, чи не замкнули нас наодинці з цим стервом, проте, він з легкістю відчиняє їх, вклоняючись охоронцям. Зітхаючи з полегшенням, я усвідомлюю, що все поки що гаразд. Ми вільні покинути це місце за потреби.

— Вона розіграла неймовірну лялькову виставу! — фиркає Х’юга, кидаючи роздратований погляд на Кетсукі. — Всі одяглися в той одяг, що вона щедро кинула нам, немов кісти зголоднілим собакам! І тепер вона всілася, немов королева, пильнуючи за нами з гордо піднятою головою! Як же це бісить!

Схрещуючи руки, вона ще більше здіймає бюст, не помічаючи як приваблює погляд таким, здавалося б, звичайним жестом. Навіть я не можу втриматись, аби не подивитися на спокусу, якою на жаль, не маю щастя володіти. Що вже й казати про хлопців, які просто забувають де знаходяться очі дівчини! Непомітно для інших я дивлюся на свої груди, з сумом зітхаючи через заздрощі.

— На що ти очікувала, коли погодилася прийняти її подарунок? — спокійно запитує Шикамару, вперше на моїх очах кепкуючи з й без того розгніваної Хінати.

Мені завжди вважалося, що вони бояться її, як і решта учнів академії. Проте дівчина не зважає на слова друга, важко зітхаючи, чим знов приваблює мій завидливий погляд. Ну чому вона така ідеальна? Трясця!

— Твоя правда, — кривиться дівчина, — мої думки полонила сукня з останньої колекції! Я просто не могла нічого вдіяти, окрім як негайно вдягнути її!

Погоджуюся… все, що нам підібрала Кетсукі — просто дивовижне! Важко втриматися від такої звабливої нагоди, адже мати вкрай рідко купує мені настільки дорогі речі. Звісно, я ніколи не прохала її про це, однак, совість просто не дозволить мені витратити божевільні кошти задля гарненької ганчірки! Хоч й вона робить з мене неперевершену красуню!

— Однак її це неабияк тішить, — роздратовано каже Іно, підтримуючи розмову. — Вона вочевидь вивчила смаки кожного з присутніх, аби вчасно зманіпулювати й поставити підбор на наше горло!

Рожева сукня робить з Іно казкову фею, додаючи лоску й чарівності, наче вона героїня фантазійної книжки! Така мила й зворушлива водночас, вона підкорює погляд невинністю образу, який доповнюють коштовні прикраси й блискітки. Звичайно, що й вона не втрималася від такого романтичного вбрання!

— В мене є ідея, яка їй неабияк як прийдеться не до смаку! — хитро посміхається Х’юга, заглядаючи в мої очі. — Зіграємо на її ж слабкостях! Чого вона бажає найбільше, але не може отримати?

І чому вона так дивиться на мене? Трохи розгублюючись, я вирішую промовчати: можливо, я не вірно зрозуміла її натяк? Проте всі одразу ж дивляться на Учіху, якого насторожує сама думка, що він має зіграти провідну роль в цій витівці.

— Ти зараз про Саске? — регоче Наруто, штовхаючи друга в плече. — Я тільки «за»!

Веселий сміх лунає залою, розряджаючи напруження. Інші члени альянсу спостерігають за нами, дивуючись нашій невимушеній поведінці. Я бачу як Темарі привітно махає мені рукою, усміхаючись до мене з відстані декількох метрів. Певно, її зацікавило те, чому ми поводимося настільки гучно й весело за таких незручних обставин.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍