Читати книгу - "Ти, часом, не вампір?, Аліна Гончарова "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
А в мене в голові була лише одна думка…
Боже, я вийшла заміж за такого ж алкоголіка.
- Мамо, ви гаразд? – вивів мене із трансу голос Мирова.
Я перевела погляд на матір. Жінка досі сиділа з дурною усмішкою на обличчі. І це починало лякати.
- Все чудово, - озвалася маман, вдивляючись у Сашка.
Так, у мене ніколи не було нормальних хлопців і з родичами я їх тим більше не знайомила, тому зараз мама збиралася відірватися на повну котушку.
Наступні півгодини Мирова ретельно допитували. Сергій уминал все, що під руку траплялося, я ж спостерігала за збіговиськом психів. І ці люди є моїми родичами!
- А чому ви вирішили одружитися? - Усміхнулася мама, задаючи чергове питання.
Саша проковтнув і обернувся до мене у пошуках допомоги.
- Ворогу не здається наш вовкулак, - промимрив я, сповзаючи вниз.
Впіймали мене за шкірку і повернули на місце.
- Так чому? - Запитала жінка.
- Щоб ви не побралися, - розколовся Миров.
Пролунав протяжний стогін з боку Сергія.
- Ми б і так не одружилися, - пробурмотів він. - Зрозуміли вже, що ви закохалися.
Я радісно підстрибнула на місці і витріщилася на чоловіка.
- Розлучення? – весело поцікавилася, ляскаючи очима.
- Ні! - шалено відгукнулися три голоси.
Я подивилася на родичів і зітхнула. І це на все життя…
І знаєте, що найдивніше?
Мені подобається. І я справді щаслива.
Цікаво, а дитина у нас перевертнем чи вампіром буде, е?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти, часом, не вампір?, Аліна Гончарова », після закриття браузера.