Читати книгу - "СапфІр, Arachne "

Антуан був вражений. Він знав про новітні розробки в галузі безпеки, але чути, що її машина мала такий рівень захисту, змусило його замислитися над тим, хто і навіщо міг зважитися на таке викрадення.

"Це багато що пояснює, але ускладнює справу," - сказав він, погладжуючи підборіддя, занурене в думці чи могли її обійти? Адже без такої аутентифікації машину не просто відкрити, а тим більше вкрасти.

Еліза кивнула, погодившись з його висновками, і продовжила: "Крім ідентифікації сітківки, у 'Сапфіра' є вбудовані системи безпеки, які реагують на будь-який підозрілий контакт або злом. Ці функції спрацьовують миттєво, посилаючи сигнал тривоги мені і моїй службі охорони. того, автомобіль оснащений функцією автозаморозки - системою, яка блокує двигун, якщо датчики виявлять несанкціоноване втручання.

Антуан відчув, як усередині зростає напруга. Все це не тільки ускладнювало його завдання, а й робило крадіжку ще резонанснішою, привертаючи увагу до справи далеко за межами Парижа. Зайвого разу такі системи не зламують — для цього потрібні великі ресурси і, можливо, навіть зв'язки у кримінальному світі. Це означало, що у викрадача був не лише доступ до рідкісного обладнання, а й досвід злому технологій найвищого класу.

"Іншими словами, зламати або вкрасти 'Сапфір' - завдання майже нездійсненне. Але якщо вже комусь це вдалося, значить, це був не просто злочинець. Вам відомі випадки, коли хтось виявляв інтерес до машини? Може, вам чи вашому братові надходили якісь погрози чи пропозиції щодо її продажу?"

Еліза зітхнула, трохи нахиливши голову. Її обличчя залишалося спокійним, але в очах відбилося занепокоєння. "Не раз. 'Сапфір' був символом нашої родини, його цінність набагато перевищує ринкову. Кілька колекціонерів і бізнесменів уже намагалися придбати його, але щоразу я відмовляла. Для мене це більше, ніж просто машина, це символ свободи. , ми з братом вирішили, що після цих спроб ніхто не наважиться знову посягнути на нього. їх наполегливість.

Антуан зробив позначку у своєму блокноті, усвідомлюючи, що крадіжка цієї машини могла бути особистою — або помста, або ретельно сплановане викрадення з метою натиснути на Елізу. Він знову глянув на неї, помітивши, як її руки мимоволі стиснулися, ніби вона згадала щось неприємне.

"Хто б це не був, він знав, що робить," - підсумував він, відчуваючи, як глибше занурюється в павутину цієї історії. "Вміло зламати систему захисту такого рівня — справа не лише часу, а й ресурсів. У вас є підстави підозрювати когось?"

Еліза зволікала, її погляд став ще більш зосередженим. "Я можу лише здогадуватись, але якщо хтось на таке зважився, значить, у нього дійсно є мета. Можливо, за крадіжкою стоїть хтось, хто хоче змусити мене зробити крок, піти на поступки." Вона стиснула губи, і Антуан зрозумів, що для неї це не просто втрата майна — це було вторгнення до її особистого простору, яке вона так старанно охороняла.

Ця зустріч справді ставала поворотним моментом: машина була не просто метою, а ключем до розкриття набагато заплутанішої історії.

Антуан, помітивши, як Еліза напружено дивиться на нього, вирішив зробити ще один крок, щоб пролити світло на її історію. Він розумів, що за маскою цієї холодної, зібраної жінки ховається щось більше. В її очах він бачив суміш уразливості та сили — дивне, але привабливе поєднання, яке спонукало його продовжувати розпитувати.

"Еліза," - м'яко почав він, намагаючись не налякати її, "чи є ще, що я повинен знати? Будь-які деталі, навіть якщо вони здаються вам незначними, можуть мати значення."

Вона спохмурніла, її обличчя на мить стало задумливим. Її погляд упав на чашку з недопитою кавою, і Антуан помітив, як її пальці трохи тремтіли, коли вона підняла її до губ. Здавалося, що в цей момент у ній боролися різні почуття — бажання захистити свою таємницю та потребу довіритись комусь.

"Знаєте, Антуане, люди дивляться на мене і бачать лише 'сестру Дюваля' - таку собі прикрашену ляльку, прив'язану до багатства сім'ї," - сказала вона, намагаючись підібрати слова. "Але за цим стоїть щось більше. Мені довелося навчитися захищати себе. Цей автомобіль, ця свобода... вони були єдиною річчю, яка належала тільки мені, і коли її забрали, я відчула себе пограбованою не лише матеріально, а й духовно. "

Антуан мовчав, намагаючись не порушити тиші. Він бачив перед собою не просто багату спадкоємицю, а жінку, яка намагається відстояти право на власне життя. І, незважаючи на всю її стриманість, у ній проглядалася глибока, майже болісна вразливість, про яку вона, здавалося, не звикла говорити.

Він вирішив ризикнути, сказати їй те, що може змінити їхню розмову і навіть їхні взаємини. Зробивши глибокий вдих, Антуан промовив: "Є щось, що я повинен вам зізнатися. Можливо, це зруйнує частину довіри, яка, як я сподіваюся, у нас почала складатися." Він трохи опустив очі, не бажаючи бачити її реакцію відразу, але потім зустрів її погляд.

Еліза примружилася, в її очах майнула підозра, але вона не перервала його.

"Ваш брат, мсьє Дюваль... Саме він найняв мене для цього розслідування. Але він попросив мене скрити це від вас." Антуан повагався, уважно спостерігаючи за її реакцією. "Я не знаю всіх причин, через які він це зробив, але думаю, що він намагається захистити вас або захистити."

На мить між ними запанувала напружена тиша. Еліза відвела погляд, її губи стиснулися в тонку лінію. Антуан не знав, що чекати: гніву, розчарування чи повної недовіри. Але коли вона знову подивилася на нього, її обличчя виражало швидше за задум, ніж обурення.

"Отже, це все-таки він," - прошепотіла вона, наче про себе. "Я мала здогадатися. Він завжди намагався контролювати моє життя, нехай і під виглядом турботи." Її голос був спокійним, але в ньому чувся біль, який, схоже, збирався довгий час.

Антуан відчував, що це істина відкрила щось більше. За їхніми стосунками ховалася складна історія, сповнена спроб контролю та розбіжностей. Він розумів, що зробив ризикований крок, але тепер, дивлячись на Елізу, не шкодував про це. Її очі зустрілися з його, і він побачив у них подяку, змішану з чимось ще, можливо, з прагненням до свободи, за яку вона, схоже, була готова боротися до кінця.