Читати книгу - "Втрачене серце духа, Олександра Метафор"

Кай Лі, австралійський виконавець, зірка бла-бла-бла, володар нагород усіх кольорів і форматів. І жодних новин про раптову кому, смерть та інші приблуди життєдіяльності. Брови зійшлися на переніссі.

Це була вкрай неприємна новина, хоча б тому, що не мала під собою жодного пояснення. Живі люди ходять до медіумів іншого фасону — до психологів, коучів, тренерів, відьом у найгіршому разі. Яєчком їх там викочують.

— Якщо ти продовжиш так похмуритися, то я вирішу, що справді вмираю. Тим більше тобі приводів допомогти мені, о, прекрасна, як тебе звати?

— Що, ім’я запитати забув? — я знущально хмикнула, скоса глянувши на чоловіка, що лежав на ліжку.

Астральні сни переживають обидва. Тож Кай дуже добре пам’ятав момент нашого знайомства.

— Ти так накинулася на мене з пристрасним поцілунком…

Та він перекручує факти!

— У щічку! — розлютилася я.

—… що я, право, розгубився. — У Кая явно є дурна звичка не слухати мене. — Як бачиш, ми вже у твоєму ліжку, тож…

— У будь-якому разі, — я перебила його, змирившись зі своєю розпущеною долею, — я працюю з уже давно холодними тілами. Ти — не мій профіль. Як то кажуть, дуже шкода, алівідерчі.

— Арі, — поправив Кай.

Я запитально підняла брову.

— Арівідерчі, не алі. — Повторив Кай, сів на ліжку, схрестивши ноги й руки. — Мене направили до тебе. І проситися до іншого я не хочу. Я хочу тебе!

Від такої заяви я миттєво закашлялася. Ось вам поворот: прокинулася вранці, у твоєму ліжку красунчик, який заявляє, що хоче тебе, а ти… просиш його піти до іншої!

Кай хитро посміхався, явно задоволений моєю реакцією.

— Ну і як мені накажеш допомогти тобі, якщо я не знаю, що з тобою не так?