Читати книгу - "Рухаючись по лезу. Книга 2, Мара Найт"

Роуз посміхнулася, але її погляд залишався серйозним. Вона легенько відвернулася від екрану, повернувши увагу на детектива Клайда, і сказала з усмішкою:

— Можливо, давайте зосередимось на розслідуванні. Ваші хлопці справді симпатичні, але, можливо, не зараз.

Клайд, що був за кермом, засміявся, але потім швидко переключився на більш серйозний тон:

— Зрозуміло, Роуз, ми ж не тут, щоб на знайомства витрачати час.

Тим часом Джонсон, що сидів на передньому сидінні, невидно стиснув кулаки, притискаючи їх до колін. Його руки були зафіксовані так, ніби він намагався втримати себе від будь-якої реакції, але вираз обличчя видавав його внутрішнє напруження. Роуз помітила це, але не звернула увагу, зосереджуючи свою увагу на розмові.

Картнер, що сидів поряд з нею, також помітно напружився. Його погляд був спрямований вперед, але Роуз зрозуміла, що він не так уважно слухає детектива, як уважно стежить за її реакціями. Всі троє чоловіків здавалися зосередженими на чомусь, але атмосфера в машині ставала все більш важкою, ніби щось невисловлене нависало над ними.

— Ну, ладно, — сказав Клайд, намагаючись відновити нормальний тон розмови. — Повернемося до справи. Ваша роль у розслідуванні надзвичайно важлива, Роуз. Що думаєте про останні знахідки на місці вбивства?

Роуз знову зосередилася на питаннях, але цей момент залишався в її пам'яті: дивна напруга між ними, нещодавно почуті жарти про хлопців, і те, як чоловіки реагували на її слова.