Читати книгу - "Підкорись нам, Алекса Адлер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Від його люті повітря довкола нас починає потріскувати морозом, осідаючи памороззю на шкірі, виморожуючи і лякаючи до дрожу. Морозно зіщулившись, я притискаюся до свого се-аран у пошуках тепла та захисту. Але погляд мимоволі чіпляється за потемніле від гніву обличчя Сетору
– Я вже казав вам, Володарю А-атоне, і повторю ще раз. Вже в присутності Володаря Са-оіра і вашої безцінної Ліни, – цідить він. – Абсолют прийняв і благословив ваш союз, а отже, і я не маю жодного права втручатися. На відміну від батька, я дав весь звід клятв служіння, коли приймав свої обов'язки. І разом з повною силою Голоса отримав від Абсолюта ще й більш жорсткі рамки, вважаючи це пропорційним обміном. Тому для життя вашої земної крихітки я загрози не становлю.
− Повний звід? − з виразно-чутною повагою дивується Са-оїр. − Не чекав від тебе. З Просвітлених давно ніхто не вручав свою долю богу так всеосяжно. Усі завжди прагнули залишити собі хоча б кілька лазівок.
І знову я мало що розумію. Треба завтра одразу ж, як з'явиться можливість, дізнатися, що це за звід клятв такий.
– Я впевнений у своїй волі, – сухо кидає жрець, стискаючи щелепи.
– Але цього не скажеш про твою родину. І про сестру зокрема, – вже зовсім рівним тоном зауважує А-атон, вочевидь заспокоївшись. − Більш розпещену і пихату рію в Аша-Ірон не знайти. Вона не покидає надій зайняти місце поряд із нами. Тобі це відомо, як і нам.
− У неї навіть довірений союзник у цьому питанні є, − як у них часто водиться, продовжує думку брата Са-оір. - Той, хто із задоволенням використовує амбіції Танатріс у своїх цілях. Ваш… дядько. Він перший претендент на твій титул, якщо не помиляюся?
− Не помиляєтеся, Володарю, − похмуро погоджується Сетору.
− Тоді, тобі теж має сподобатися думка нашої се-авін. Можеш сказати, Ліно, – раптово оглушує мене мій темний се-аран.
Воу. Оце так підстава. Такого я не чекала.
І тепер слова Повелителя, попри формулювання дозволу, звучать, як справжнісінький наказ.
Погляд Сетору одразу спрямовується на мене. Нетерплячий та вимогливий.
Доводиться обережно випростатися, сівши на колінах А-атона. Відпускати він мене вочевидь не збирається, навпаки, руки на талії сильніше стискає.
− Я подумала, — вимовляю, знову старанно підбираючи слова. – Що союз із гідним сильним і… зацікавленим чоловіком навіть найвибагливішу жінку може зробити ласкавою та… повністю задоволеною життям.
Краєм ока я помічаю, як схвально хмикає Са-оір. А Сетору, скинувши брови, відкидається на спинку свого крісла, вивчаючи мене.
– Чарівна імператорська се-авін каже це з особистого досвіду? – цікавиться він із нечитаною інтонацією. – Чи задоволена вона… своїм життям?
Не знаю, що жерцю з того, але подібного каверзного питання я від нього підсвідомо чекала. Тому готова, і з гідністю киваю.
– Так. Рі-додо Сетору може бути в цьому впевнений.
Ще якусь хвилину він із сумнівом вивчає мене, намагаючись підловити на брехні. Але я не брешу… моє життя склалося набагато краще, ніж я могла сподіватися, коли в розпачі благала А-атона купити мене. Я не шкодую про своє рішення і цілком задоволена результатом.
А про те, що могло б бути, якби у моєму житті не сталося викрадення та пекла у цинотів, зараз краще навіть не думати.
Те життя для мене безповоротно втрачено. Треба жити те, яке є. І цінувати те, що є.
А цінувати є що. І кого.
З цією думкою я відвертаюся від Сетору і, ніжно посміхнувшись Са-оіру, що спостерігає за мною, ласкаво трусь щокою об плече А-атона.
– І кого ви пропонуєте на роль цього найгіднішого чоловіка для союзу з Танатріс, Повелителі? − після напруженої паузи цікавиться жрець у моїх се-аран. – Якщо цей союз принесе мені й моєму Дому зиск, я готовий розглянути такий варіант.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Підкорись нам, Алекса Адлер», після закриття браузера.