Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Гаразд, — пробурмотів він, відводячи погляд від короля.
Гвардійці наблизилися, оточивши їх. Зал наповнився важкими кроками та брязкотом зброї, а Еріон і Райнар опустили руки, дозволяючи себе затримати без спротиву.
Король, глянувши на них із холодним задоволенням, махнув рукою, вказуючи на вихід до темниці.
— Сподіваюся, це стане вам уроком, — промовив він, повертаючись на трон. — Можливо, наступного разу ви замислитеся, перш ніж кидати виклик короні.
Еріон, озирнувшись на своїх друзів, тихо, але рішуче промовив:
— Не чинимо спротиву. Тут і зараз — не місце для битви. Ми знайдемо інший шлях.
Салем скептично зиркнув на Еріона, явно не в захваті від ідеї потрапити до темниці, але, розуміючи, що зараз важливо уникнути зайвих ускладнень, мовчки кивнув. Елрік, тримаючи в руках свої пергаменти й побоюючись можливих наслідків, теж погодився. Райнар, хоч і з видимим незадоволенням, опустив руки, приймаючи ситуацію. Однак у його погляді все ще вирувала злість, як прихований вогонь, що не зникає, а лише притуплюється.
— Спокійно, друзі, — продовжив Еріон, знову кидаючи погляд на короля, який повернувся до них спиною. — Це лише тимчасово. Ми знайдемо вихід.
Гвардійці підійшли ближче, міцно взявши їх за руки, і повели довгим коридором до темниці. Кожен крок лунав холодним відлунням у кам’яних стінах замку.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіні Лендорну, Радомир Український», після закриття браузера.