Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Король спохмурнів, його очі звузилися.

— Ви знайшли ключ? — перепитав він, підозріло дивлячись на Еріона. — Тоді чому я не знаю про ці записи? Хто дав вам доступ до інформації, яка зберігається під пильним наглядом моїх людей?

Еріон, тримаючи спокій, відповів:

— Ми знайшли лише фрагменти, розкидані по різних місцях, ваша величносте. Тарудар — не перше древнє місто, яке ми досліджували.

Король продовжував пильно дивитися на них, мовби намагаючись зчитати їхні думки.

— І все ж, — сказав він холодно, — ви явно знаєте більше, ніж говорите. Не забувайте, що це мої землі, і будь-яка таємниця, відкрита тут, належить мені. Якщо дізнаюся, що ви щось приховали, — він зробив паузу, його голос став загрозливим, — наслідки будуть серйозними.

Еріон кивнув, зберігаючи спокійний вираз обличчя.

— Ми розуміємо, ваша величносте.

Король зберігав холодний вираз обличчя, його очі, здавалося, пронизували кожного з них, шукаючи брехню чи слабкість.

— І все ж таки, — він нахилився ближче, не спускаючи погляду з Еріона, — я вимагаю знати, що ви знайшли у Тарударі. Ви розбудили древні сили, які не повинні були прокидатися. Що саме вам вдалося дізнатися?

Еріон злегка напружився, тримаючи погляд короля. Салем і Райнар мовчки спостерігали, не втручаючись, але обидва були готові підключитися в будь-який момент.

— У Тарударі є таємниці, приховані від нашого світу, — почав Еріон обережно. — Ми побачили те, що пов’язане з давніми часами… І частину того, що не всі повинні знати.

Король звузив очі, нахиляючись ще ближче, ніби намагаючись зчитати правду з його обличчя.

— Давні часи, кажеш? — він помовчав, обдумуючи слова.

Еріон вирішив дотримуватися напівправди:

— Більшість того, що ми знайшли, — стародавні записи й написи на стінах, які все ще залишаються для нас загадкою, — сказав він. — Проте ми знаємо, що всі вони попереджають про щось значуще, пов’язане з легендами про артефакти. Але, ваша величносте, розгадати це до кінця вдасться ще не скоро.

Король, незадоволений розмитими відповідями, лише нахмурився, але вирішив змінити підхід.

— Якщо ви приховали хоч щось важливе від мене, наслідки будуть неприємними для всіх, — холодно попередив він. — Пам’ятайте, що я очікую звіту про всі знахідки.

Еріон мовчки кивнув, даючи зрозуміти, що почув слова короля.

Райнар несподівано зробив крок уперед, схрестивши руки на грудях, і його очі кинули виклик королю.

— І що ж, ваша величносте, — почав він зухвало, — чи справді ви думаєте, що маєте право вимагати відповіді від тих, хто намагається розкрити секрети, які ваш народ давно забув?

Король різко підняв голову, його погляд став холодним і непохитним.

— Я король Аргаліону, і все, що відбувається на моїй землі, — моя справа, — відповів він глухим, зловісним тоном. — Ваша присутність тут допускається тільки тому, що я виявив терпіння. Не змушуйте мене шкодувати про це.

Еріон, спостерігаючи за розмовою, помітив у погляді Райнара той вогонь, що відлунював силу його артефакта — Шадаргріму. Це був голос сутінкової рішучості, безстрашної і безкомпромісної. Райнар, здавалося, і сам не до кінця усвідомлював, чому почав грубіянити королю, але його обличчя не виказувало ані страху, ані каяття.

— Терпіння? — Райнар саркастично посміхнувся. — Ми не прийшли сюди за вашими дозволами і вже тим більше не для того, щоб виконувати ваші забаганки. Є речі важливіші за титули і трон. А у ваших вимогах я бачу лише страх, що хтось дізнається більше, ніж ви.

Король здригнувся, ніби від холодного удару, але стримався, стиснувши руки на троні.

Еріон обережно кивнув у бік Райнара, намагаючись зупинити його від подальших висловлювань, розуміючи, що ситуація може загостритися ще більше.

— Ми не збираємося кидати виклик вашій владі, — додав Еріон, намагаючись згладити ситуацію. — І готові рухатися далі, якщо це зніме з вас певні сумніви.

Райнар, не приховуючи презирства, кинув на короля холодний, викличний погляд.

— Ви просто маріонетка, що боїться втратити нитки свого владарювання.

Король, зберігаючи видимий спокій, стиснув губи, а його погляд загострився від обурення.

— Досить! — урвав він, піднімаючись з трону, його голос був холодний і владний. — Якщо ви не здатні виявляти повагу до корони, гнитимете в темниці, поки не навчитесь. Гвардійці, заберіть їх!

Гвардійці кинулися вперед, готові виконати наказ. Райнар, відчуваючи, як Амулет Сутінку почав вібрувати під його одягом, інстинктивно зробив крок уперед, його погляд став рішучим, майже лютим.

— І ви вірите, що ваші гвардійці здатні нас зупинити? — промовив він з насмішкою.

Еріон, вловивши цей рух, миттєво схопив Райнара за плече, нахилившись до нього і тихо прошепотів:

— Зупинись. Не час і не місце. Хочеш, щоб ми стали ворогами всього королівства?

Райнар стиснув зуби, на мить здавалося, що він ось-ось випустить силу артефакту. Але, здавивши кулаки, він зрештою стримався, кивнувши Еріону.